Вокзал (вірші)

Вокзал

Вокзал... Розлука... Гуркіт поїздів,
І переплетені залізнії дороги.
Вокзал... Розлука... Клекіт журавлів,
Що проводжав від самого порога.

Вокзал... Підходжу й смуток на душі.
Й сльоза зорею по щоці скотилась.
Чому ж так сумно й важко так мені?
Чому я на вокзалі засмутилась?

Вокзал... Самотність... Як цьому не бути?
Ось рейки десь у далеч поплелись...
І гуркіт потягу далеко так вже чути,
А я стою й шепочу: ''Повернись''.

Вокзал... Розлука... в даль летять роки
І їх назад уже не повернути.
Неначе потяг мчать і мчать вони
Як зупинити їх? Цього нам не збагнути.
Вокзал... Розлука...




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше