31

Хвалю і славлю я ті Сили,
Що Я-теїста на шляху оберігають.
Земля в моїх руках із братньої могили,
В якій всі мрії стада помирають.
Вони шукають кому підкоритись,
Тоді цим кимось буду я.
Не можуть повз пройти і не перехреститись,
Ледь промовляють пошепки моє ім'я.
Ломаю їх хрести, палю я їхні храми,
Бо це - отрута та, що сіє справжню смерть.
Після боїв із ними перемотував я довго рани.
Але здобув я під ногами справжню земну твердь.
Я вовком був серед овець,
Та змієм, що давав вам заборонені знання.
Несу я світу розіп'ятого кінець,
Іконам всіх святих - холодне, вічне забуття.

                          ******

Для тих, хто досі залишається собою,
Для тих, хто уночі проводить ритуали,
Для тих, серця яких на вік із Сатаною,
Для тих, хто всі закони всесвіту зламали.
Це тим слова, хто в полум'ї горить зі мною,
В якому перетворимось в Драконів.
Це тим, хто в води Хаосу пірнув із головою,
Які текуть за межі всесвіту кордонів.
Це все для тих, хто зміг відкинути все наносне,
Хто йде не обертаючись цим чорним шляхом,
Хто крізь фальшиві декорації все ж віднайшов себе,
Вмивається хто спаленого світу прахом.

                            ******

Колись мій голос вітер принесе,
Тому чи тій, хто зможе його чути.
Колись людей цих морок обійме,
Та змусить все минуле вмить забути.
Я посміхнусь із зоряного неба,
І очі мої, наче зорі, сяють.
Ти просто мовчки в них дивись, нічого більш не треба.
Поки життя навколо завмирає.
Я - син епохи, що покрита прахом,
Яку зламав теперішнього часу буревій.
Живився довго я одвічним страхом,
Топтав своїми чоботами людський гній.
Колись ти будеш це читати,
В рядках оцих мене згадаєш.
Колись у іншому житті ти будеш мене обіймати,
А зараз, лежачи в своєму ліжку, засинаєш.