25

Зійди до мене з Місяця кривавого,
Вночі розкрий свої обійми.
Мій розум пробуди від сну астрального,
А подихом своїм вкрий камені могильні.
Цієї ночі особливо темно,
Тому Тебе я зараз кличу.
Свій довгий шлях пройшов Я недаремно.
Шукав так довго Тебе таємничу.
Хоча, цілком можливо, Ти мене знайшла,
Обрала з-поміж багатьох.
Скоріш за все в це місце привела,
Назавжди щоб залишились удвох.
Мій Дух підніметься з Тобою,
У початкову темну Вічність.
Нарешті ти візьмеш мене з собою,
Туди, де править Хаосу величність.

                      ******

Давай з тобою разом втечемо до лісу,
Від помираючого світу.
Відкриємо з тобою таїнства завісу,
Розпалює що в нас жагу до знань несамовиту.
Давай з тобою разом танцювати
У полум'ї палаючих церков.
Давай обіймемось і будемо мовчати,
Допоки нас єднає наша кров.
Давай візмемося за руки,
Блукати будемо між лісових істот.
Нарешті ми зустрілись після довгої розлуки.
Тепер побачимо ми Сонця Чорного коловорот.
Давай з тобою разом ми зустрінемо світанок,
Поки ми ще в людській подобі.
Побачимо ми світло денне наостанок,
І будемо радіти поки всі в жалобі.
Давай ми спалимо усі мости,
Що із минулим нас єднали.
Давай ми створимо наш світ де тільки я і ти,
Щоб там всі наші мрії розквітали.

                       ******

Ти хочеш щоб цей світ загинув,
У вибуху, у полум'ї війни.
Щоб остаточно рід людський вже згинув
І щоб ніхто не вижив, навіть ти.
Ти розумієш те, що люди - паразити,
Немає в них того вогню,
Що формував бажання космос підкорити,
Тепер від них можна почути лиш брехню.
Вони самі себе ведуть до смерті,
Це навіть дуже непогано.
Доводить це, що вони в круговерті
І зрозуміти те, хто винен в цьому, їм ще рано.
Я бачив твої сльози тої ночі,
Від того, що по справжньому не розуміють.
Я бачу що приховували твої очі,
І як емоції повільно кам'яніють.
Не бійся того, що ти не подобаєшся стаду,
Їм не подобаються всі, хто не такі.
В тобі є той вогонь, що дасть тобі відраду,
В тебе є я, який приходить уві сні.