Для тих, хто залишається зі мною,
Хто Сонцем зраджений давно,
Хто залишає морок за собою,
Для тих, кому давно вже все одно.
Це тим, хто зараз помирає,
Не може дихати, блукаючи поміж людей.
Це тим, хто днями болісно страждає,
Рятуючись під прикриттям ночей.
******
Для тебе я, як заборонене знання,
Солодкий та гріховний плід.
Я - інший шлях, нове життя,
Та суму повний краєвид.
Ти бачиш мене уві сні,
Коли поміж дерев старих блукаєш.
Щось досі відчуваєш у собі,
Коли мене там обіймаєш.
Я прогуляюся з тобою,
Та по містам чарівним проведу.
Зі мною бути ти могла сама собою,
І не підозрювала, що колись піду.
Тепер я в світі сновидінь,
Я там де морок, біль і туга.
У вічному моєму сні ми досягли порозумінь,
В сьогоднішньому сні твоєму наша припинилися розлука.
Я знову, як раніше, тебе обійму,
Нам місяць повний, як раніше, сяє.
До ранку розтріпається твоє волосся на вітру,
У снах твоїх ти все ще дівчина, яка мене чекає.
******
Я знову винирну з тіней,
У снах твоїх тобі з'явлюсь.
Мій силует впізнаєш між людей,
Крізь них, неначе вітер, я промчусь.
Все також я одягнут в чорне,
Все також проти всього світу.
І полум'я в мені все також горде,
Все також проти Бога гніту.
Я зіткан з мороку й зірок,
Що вдалені безмежній сяють.
Я - Порожнеча, що чекає на твій крок,
Я - змії ті, що руки обвивають.