Хай змії виповзуть на волю,
Осяє місяць довгий шлях.
Крізь біль і попіл йдуть по полю,
Сміливці ті, які не знають страх.
Вони розчиняться в Безодні,
Та Темряві навіки присягнуть.
Від частих ритуалів очі іх безсонні.
Вже скоро вони в вічну ніч підуть.
Запам'ятай назавжди їхні імена,
Запам'ятай всі ці магічні знаки.
Читай мої таємні письмена,
Бо поміж вас ще ходять наші вовкулаки.
******
Тут згасне Сонце остаточно,
І трісне навпіл ця земля.
Якщо була Ти Духом непорочна,
Запамятаеш назавжди моє ім'я.
Я вовком повернуся до лісів,
З яких людиною прийшов до тебе.
Забрати я до себе тебе так хотів,
Але, напевно, намагатися було не треба.
Я вороном повз тебе пролечу,
Може мене і не впізнаєш.
Гарячим ураганом я промчу.
Повз твоє ліжко, де щоночі засинаєш.
Востанне обійму цієї ночі,
Вустами вип'ю твої сльози.
Побачать мій похід востаннє твої очі
Туди, де правлять Вічністю морози.
******
Несемо смерть ми цьому світу,
Хай все загине навкруги!
Несемо шторм несамовитий,
Який затопить ваші береги.
Ми вирвалися вже на волю,
Планету цю ми поглинаєм.
Ми вже давно не відчуваєм болю,
Бо вже не давно не помираєм.