Я посилаю тих Богів,
Хто нам обмежив волю.
Хто душі наші у тюрмі закрив,
Хто нав'язав нам свою долю.
Я посилаю тих подалі,
Для кого тіло є гріховним.
Хто хоче, щоб я у печалі,
В поклоні бився безумовнім.
Я наче той едемський Змій,
Як сильний, гордий Прометей.
Я посилаю весь той гній,
Що споконвіку поневолює людей.
******
Шукай мене в занедбаних будівлях,
В старих, прогнилих домовинах.
Шукай, як завжди, у підпіллях.
Та в спалених вогнем руїнах.
Шукай мене на цвинтарі щоночі,
Шукай там, де нема людей.
Там, де привабливі тіла жіночі,
І там, де тисячі смертей.
Почуй мій голос в себе у смартфоні,
Читай мої рядки у інстаграмі.
До мене вкаже шлях блудниця в Вавілоні,
Та рівна лінія в твоїй кардіограмі.
******
Твої закони не працюють
І правила твої не діють.
Тут мої Демони танцюють,
А Янголи твої сивіють.
Ти не злякаєш мене Пеклом,
Я в ньому вже давно живу.
Просякнут димом, трупним смердом,
Та все щє досі на плаву.
Ти не злякаєш одинацтвом,
Я втратив всіх своїх людей.
Самотність вже не є для мене тим кріпатством.
Скоріш це власний мій музей.
Тому ти можеш забиратись
Назавжди із мого життя.
Я буду далі йти, не обертатись
Не дочекаєшся ти каяття.