Voice of the Abyss (голос Безодні)
13
Багаття знову запалає
І вип'є чорну кров змія.
Тут сонце знову помирає,
Несуть тобі вітри моє ім'я.
З тобою станем не для цього світу,
З тобою створимо ми свій.
Хай наші душі мліють від політу,
Хай здобрює цю землю непотрібний людський гній.
Поглине наші силуети темна ніч,
А морок далі по дорозі проведе.
Розчиняться в тумані сотні непотрібних протиріч.
Все наносне, несправжнє відімре.
У особистий темний світ
Нас приведе цей довгий шлях.
Назустріч обіймаючій Безодні наш політ,
А вітер степовий розвіє над землею прах.
******
Навколо ніч, на небі грози,
Та вічна тиша навкруги.
Криваві ллються мої сльози,
На повні трупів береги.
Я бачив сотнями мерців,
Та чув пронизливий їх плач.
Їх врятувати не зумів,
Якщо й тебе не врятував - пробач.
Таким як я зламали крила,
Не можу більше я літати.
Та доля побороти не зуміла,
Я буду намагатись виживати.
Вже не врятую я цей світ,
Та і воно йому не треба.
Хай мертві скажуть заповіт,
А всі мої слова - для тебе.
******
Повіє вітер із Безодні,
На купу білих черепів.
Я виплесну всю кров назовні,
Якою отруїти всіх зумів.
Отрута ця страшніше смерті,
Вона є істинне знання.
Вона тих вирве з коловерті,
Хто йшов раніше навмання.
Я, наче той едемський Змій,
Звільняю душі від неволі.
Освітить шлях додому факел мій
Всім, хто розірве пута долі.
#301 в Різне
#18 в Поезія
#67 в Містика/Жахи
Відредаговано: 21.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
