Ми маримо перебуваючи у тінях
Ми відчуваєм всі вібрації Землі
Чаклуєм, креслим пентаграми на руїнах
І заклинаєм зорі стоячи у млі.
Хай вдарить грім і блискавка розріже небо
Це буде нам таємним знаком
Це означатиме, що прийнята кривава треба
Що зв'язані магічним ми тепер арканом
Нехай навколо все засяє
Від світу нашої холодної Луни
І Сонце поневолі хай згасає,
Як той, хто випив мертвої води
Із домовин старих повіє прахом
По лісу, по полям, горам...
Посипемо ми наш вівтар одвічним страхом
Всіх тих, кого відлякує наш Храм.