2.Фелікс. Закритий клуб

Шалена швидкість, гучний звук мотору. І я опиняюсь біля великої забутої будівлі. Навкруги велетенське поле для гонок на мотициклах. Вітер розвіває моє темне волосся, на правій руці виблискує від сонця новеньке татуювання. Моє життя залежить від свободи, від вільних рішень  та думок.

Я ненавиджу контроль, сумніви, стриманість та тишу. Ці всі слова зовсім не відносяться до мене. Ніяким чином.

Оглядаю свій великий спортивний байк.

— Моя крихітка, — можна було б подумати, що я звертаюсь до якоїсь ципочки, яка всіма стараннями намагається привернути мою увагу.

Але ж ні. Крихітка мій байк, незважаючи на його маштабні розміри. Транспорт любить лагідні слова та гарне ставлення до нього. За моє гарне відношення, він дарує мені цікаві пригоди та перемоги в гонках.

Я Фелікс, і лише ім‘я одразу описує моє особистість. В моїх синіх очах палає вогонь, пристрасть та жага до драйву. Для людей я виглядаю як бешкетник, поганий, зухвалий хлопець. А як же мене ненавидять копи...

Мені навіть не вистачить слів, щоб описати їх«кохання до мене».

Але мене зовсім не цікавить чужа думка. Життя належить мені,і ніхто не вправі натякати та наполягати на інших сценаріях мого особистого простіру.

— Привіт, друже, — отримую смачний удар по плечу — чого запізнився ? Ми домовлялись про зустріч яка мала відбутись ще годину тому.

Ян - душа компанії, надійний друг та місцевий позитивчик. Будь - яку розмову може перетворити в жарт або маленький смішок.

— Здійснив маленьке порушення на дорозі, і що ти думаєш ? Поліція супроводжувала мене по всьому місту, — нахиляюсь до товариша. — думав не врятуюсь, — шепочу.

— То в тебе власна охорона, нічого собі ти піднявся… — сміється. — Міха і Тімоха теж з тобою шукали пригоди чи можливо по шляху до клубу загубились ?

Наша закрита спільнота має декілька угрупувань. Ці групи мають свою назву та певну кількість мотоциклістів. Кожного місяця в нас відбуваються перегони. Переможець команди, отримує  грошову нагороду.

— Йоу, що стоїте на місці без діла ? - нарешті до нас долучається Міх з Тімой. — Ми таких краль знайшли на вечір, вам точно сподобаються.

— Ой, мерзотники. Одна із путан, в яку ти закохався останнього разу? А вона просто хотіла отримати кошти, а не слухати твої признання в коханні. — сміх такий гучний, що птахи з дерев розлетілись геть.

— Вона була дійсно приваблива, — роздратовано відповідає Тімоха. — Блондинка з зеленими очима, з ідеальною фігурою… Про таку можна тільки мріяти.

— Так, мріяти. Але відносини їй не потрібні, вона здається тобі так і пояснила. — Ян намагається втрутись в розмову.

Весна, тепла погодка. Зібрались ми сьогодні разом, для того, щоб зʼясувати де саме будемо відпочивати.

— Головне, щоб на природі.

— Ян, ми на природі майже живемо, — уточнює Тімоха. — нам конкретне місце для відпочинку потрібне. Біля річки, недалеко від альтанки… Ну пам’ятаєте ми минулий рік, там розбірки влаштовувала з старим знайомим, який був винен нам грошей.

— Звісно ж, як те місце забути. Особливо коли він благав у нас пробачення. — нервово посміхаюсь та сідаю на землю у вільній позі.

— Короче, кажучи зустрічаємся завтра після обіду біля альтанки поряд з деревʼяними балками. Кальянчик і напої я візьму. — Міха сідає на свій білосніжний байк. — вирішіть, що будемо куштувати. Сподіваюсь шаличок буде ! — підморгує.

— Давай їдь вже до своєї кралі, яка зачекалась на тебе. Головне, щоб не виникла така ситуація як в Тімохи.

— Дуже смішно ! — відповідає ображений друг.

Кохання річ складна, вона потребує багато вільного часу та зусиль. Мені не хочеться залежати від когось, я хочу бути як вітер в полі. Вільний, холодний та непередбачуваний.

Любовні ніжності та почуття зовсім не для мене. В моєму серці панує свобода, і допоки вона блукає моїм тілом, я відчуваю себе живим.

Їду по трасі. В голові багато думок, і всі вони повʼязані з дитинством. Батько, і його жага до активного образу життя.

Коли мені було 10 років, він загинув через аварію. Свідки нещасного випадку запевняли, що цю ситуацію підлаштували вороги тата. Він був професійним байкером, постійно перемагав в закритих гонках. І одного зловісного дня, його перемога нудокучила конкуренту. Злодій зробив все, щоб прибрати батька з фінішної прямої.

Я був зовсім малим, останнє, що пам’ятаю це сльози матері та машину швидкої допомоги. На жаль, серце люблячої жінки не витримало, і я залишився наодинці зі своїми переживання.

Життя в дитячому будинку здавалось мені мукою. Я прагнув втекти, але за мною добре пильнувати. Знайти друзів так і не вдалось, а погані компанії все більше приваблювало мій наївний дитячий вік.

Єдине я знав, що помщусь за життя свого батька та матері. На жаль, коли мені виповнилось 18 і коли почав влаштовувати своє особисте життя. Я нічого не дізнався про вбивцю. Зараз мені 23, і я впевнений, що настане час розплати. І якби сильно він не переховувався, від мене не сховаєшся.

***

— Думаєш, клуб це найкраща ідея для сьогоднішнього вечора ? — запитую в Яна, поки він намагається затягнути мене на приватну вечірку.

— Фелікс, ми, що повинні кожної ночі ганяти по нічних трасах в надії вхопити прохолодного повітря ? — не витримує моїх слів.

Зупиняється і починає кривити брови. Вечірки я звісно люблю, і завжди першим пропоную товаришам, відвідати запальне місце.

Але сьогодні мені чомусь здалось, що побути на самоті та виплиснути всі свої емоції та образи минулого в залі біля боксерської груші, буде найкращим варіантом.

— Так все ! — вигукує. — сьогодні в планах у нас алкогольні напої, танці, релакс та знайомства. А вже завтра ми обов’язково поговоримо про серйозні речі. — швидким кроком заходимо до клубу.

Звісно ж нам вдалось отримати запрошення на вечірку, від гарячих брюнеток та блондинок . Які завжди раді нашій присутності.

— Привіт, — Мія обіймає мене з усієї сили. — через музику звісно нічого не чутно. Твоя татуха божевільно виглядає, я  в захваті.