Погляд на ворога

Розділ 15
Вечір опустився на місто, коли вони підійшли до старого особняка Гавера. Будинок стояв похмуро, обнесений високим муром, а туман обволікав його, мов ковдра темряви.
— Тут він, — сказав Ріан, стискаючи рукоять меча. — Будь обережна.
Еліна кивнула, відчуваючи, як магія тремтить у руках. Її серце билося швидко, але страх був під контролем — тепер вона знала, що може покладатися на себе і на Ріана.
Вони тихо проникли на територію, і одразу відчули холод, який йшов від будинку. Тіні зсередини рухалися, як живі.
— Він тут, — прошепотіла Еліна. — Чую його енергію.
Ріан кивнув і підійшов ближче, очі пильні. Гавер стояв у залі, оточений темними символами, що світлилися зеленим світлом. Його погляд упав на них, і на мить тиша стала неприємно густою.
— Нарешті, — промовив він низьким, дзвінким голосом. — Ви прийшли до мене… самі.
— Ми не боїмося тебе, — спокійно відповіла Еліна, хоча її серце билося шалено. — Ти зламаєш людей, але не нас.
Гавер усміхнувся, і повітря навколо почало стискатися. — Ти смілива, відьмо. І небезпечна. Але ти не готова.
Він кинув вперед закляття, і зелений спалах ударив у Еліну. Вона підняла руки, випускаючи захисний бар’єр зі світла. Мить — і світло їх оточило, розсіюючи темряву.
Ріан кинувся вперед, відбиваючи удари мечем, але Гавер рухався швидко, немов тінь. Вони обидва зрозуміли: тільки разом вони мають шанс.