Вітер гнав по площі важкі клуби диму. Вогонь жадібно пожирав дерев’яну конструкцію, а натовп, зібраний на страти, наче насичувався цим видовищем. Еліна стояла в глибині натовпу, стискаючи пальцями край накидки так, що кісточки побіліли. Її серце билося у горлі — не через жінку на вогнищі, а через чоловіка, який стояв попереду, у чорному плащі, з холодними, мов сталь, очима.
Інквізитор Ріан.
Вона знала його ім’я задовго до того, як побачила вперше. Про нього говорили пошепки, як про людину, котра бачить брехню й вичисляє відьом, наче мисливець слід звіра.
Вогонь відбивався у його зіницях, і в ту мить Еліна зрозуміла: якщо він коли-небудь дізнається правду про неї, її чекає та ж доля.
Але вона навіть не здогадувалася, що одного дня він сам стане її єдиним захистом.
#4895 в Любовні романи
#1217 в Любовне фентезі
#1159 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 28.02.2026