Світ навколо них здавався безпечним у той короткий момент, коли їхні долоні торкнулися. Але полум’я і тіні ніколи не можуть співіснувати мирно. Земля під ногами здригнулася, ніби їхній союз порушив давні закони світу.
— Що це? — запитала Тавія, дивлячись на землю, яка розколювалася, випускаючи золотистий промінь.
Арден відступив на кілька кроків, а його погляд зупинився на світлі.
— Це Знак Єдності. Його існування — легенда, — сказав він тихо, наче боявся злякати правду.
Золотисте світло обвило їхні руки, з’єднуючи в спільному сяйві. Їхні серця почали битися в унісон, а магія обох стихій сплелася в нерозривний потік.
— Ми повинні піти, — сказала Тавія, раптово зірвавши руку з його. — Якщо хтось дізнається про це, ми приречені.
— Ні, — заперечив Арден, хапаючи її за зап’ястя. — Це не випадковість. Це знак того, що наші світи можуть існувати разом.
— Або зруйнувати одне одного, — прошепотіла вона, відвертаючись.
Вони знали, що стоять на порозі чогось великого, але водночас небезпечного. Тавія вирішила повернутися до свого королівства, але їхнє прощання було недовгим.…