Тієї ночі, під покровом зірок, Арден і Тавія знову зустрілися — далеко від очей своїх народів. Вони стояли один перед одним на межі двох світів: полум’я і темряви.
— Ти розумієш, що це неправильно? — запитала Тавія, її голос тремтів від змішаних емоцій.
— Якщо це неправильно, то чому я не можу перестати думати про тебе? — відповів Арден, наближаючись до неї.
Тавія відступила, але лише на крок. Її тіні знову заграли на землі, ніби захищаючи її.
— Ми належимо до різних світів.
— Можливо, тому нас і тягне один до одного, — сказав Арден, простягаючи руку.
Тавія подивилася на нього, і цього разу її тіні розступилися, дозволяючи йому наблизитися.
— Якщо хтось дізнається, нас обох стратять, — прошепотіла вона, але не відірвала погляду від його очей.
— Тоді хай це буде остання ніч, про яку я ніколи не шкодуватиму, — відповів він, торкаючись її руки.
Момент, який мав стати кінцем їхнього шляху, став початком чогось нового.
---
Якщо подобається, продовжу писати наступні розділи!
Ця історія буде короткою:)