Розділ 2: Танець полум’я і тіней

Вогонь ревів, поглинаючи все на своєму шляху, але Тавія залишалася нерухомою. Її тіні обіймали землю навколо, створюючи бар'єр між нею та палким полум’ям, яке Арден розпускав мечем.

— Хто ти? — запитала вона, дивлячись на нього через завісу диму.

Арден зупинився. Його очі — два полум’яні озера — уважно розглядали дівчину, яка не боялася навіть його найгарячішого удару.

— Я той, хто не залишить твоєму світові шансів, — відповів він, піднімаючи меч.

Але в його голосі не було ненависті, яку він мав відчувати до ворога. Щось у ній вражало його до глибини душі.

Тавія посміхнулася куточками губ, хоча її серце калатало від страху.

— Тоді спробуй, Вогнику.

Арден кинувся вперед, але його удар не досяг мети. Тавія розчинилася в тінях, з’явившись за його спиною.

— Ти повільний, — тихо промовила вона, і її голос лунав у нього в голові, як відлуння.

— І ти граєш із полум’ям, — відповів Арден, раптово розвернувшись і блокуючи її рух своєю магією.

Поле битви навколо них завмерло. Воїни обох сторін припинили бій, спостерігаючи, як два легендарних ворога зійшлися у двобої, що більше нагадував танець.

Але замість ненависті між ними виникало щось інше. Кожен удар, кожен рух тільки розпалював цікавість.

— Чому ти не вбиваєш мене? — запитала Тавія, коли Арден затримав меч біля її горла, але так і не вдарив.

— Чому ти не вбиваєш мене? — відгукнувся він, помітивши, як її магія могла легко скувати його.

Відповідь зависла у повітрі, але вони вже знали істину: їхні серця обрали інший шлях.