Від автора

Вітаю, друзі! 

Ви щойно перегорнули останню сторінку книги, і те, що ви щойно прочитали - цього разу вже кінець цієї історії. І на відміну від попередньої частини трилогії - щасливий кінець! Але чи дійсно події вичерпали себе, і на цьому з чистою совістю можна поставити крапку? Ми ж з вами чудово знаємо, що історії по-справжньому ніколи не закінчуються, а просто знаходять новий початок!

Хочу вам зізнатися: ця історія, ці персонажі, цей всесвіт вже давно почали жити своїм власним життям. І хоча на початку роботи над першою книгою я вже мав детальний план усіх трьох частин, через деякий час після написання першого тому, події почали розгортатися самі собою, і не завжди у відповідності до написаного мною плану. А третя книга - взагалі особлива, бо я вже майже нічого не вигадував, а просто записував події, очевидцем яких я став. І звісно ж, Олексій з Тетяною, його сестри, матір, батько та друзі продовжують жити, потрапляти у незручні ситуації, вирішувати повсякденні проблеми, насолоджуватись митями щастя… Тим більше, що в запасі у них - аж тисяча років! Пам’ятаєте про центаврійських павуків? До речі, цікаве питання - чи зможуть вони витримати випробування таким довгим терміном активного життя? Чи витримають це випробування почуття Олексія та Тетяни? Чи не змінить наших героїв відчуття практичної невразливості? А нові можливості Олексія та інші технології, які його батько приніс з зовнішніх світів? Як вони вплинуть на наших підопічних і на людство взагалі? До речі, про людство - чи дійсно воно, нарешті, згуртувалося, чи підла людська натура все ж таки з часом візьме своє, і у світ повернуться війни, весь той бруд, який прийнято називати політикою і вся решта ганебних явищ нашого часу? Чи побачимо ми планетарну державу і єдину націю - щось схоже на Світ полудня, про який мріяли брати Стругацькі? І чи дійсно “Свята сила” зникла, і ніколи себе не виявить? Що ще було на дні тієї ущелини? Чи знайде Ірина своє щастя? Чи не призведуть до несподіваних наслідків експерименти фонду за програмою “Металеве життя”? А відкрита Велика дорога - чи не становить вона загрозу для людства?

Як багато питань! Обіцяю - я буду час від часу навідуватись до них, аби знайти на них відповіді, і просто - аби бути в курсі подій, бо мені й самому цікаво як і чим живе світ, який я уявив і, можливо, тим самим дав йому життя. Перефразуючи класика - ми відповідаємо за тих, кого створили. Тож, можливо, ви ще матимете нагоду повернутися у всесвіт “Доль у темряві”. Але не будемо загадувати наперед. Давайте дамо нашим героям трохи часу аби перепочити і трохи пожити звичайним, простим життям. Хоча, кого я намагаюся ошукати? Звичайним життя наших героїв назвати можна лише з дуже великою натяжкою. Плюс, уважний читач помітив декілька “наживок” ще у першій книзі - події, предмети або явища, які так і не знайшли пояснення. Проаналізувавши всі три книги, і трохи поміркувавши, можна пояснити більшість з них, але не всі…

Так, ви вгадали, якщо подумали, що у мене в голові (та й у файлику у хмарному сховищі теж) вже є певні задумки стосовно подальшої долі цього всесвіту, і це дійсно так, але не будемо забігати наперед - я не можу гарантувати, що дам їм побачити світ. Як не можу гарантувати і те, що не дам:)

Але досить спойлерів - давайте поговоримо про ті твори, які надихнули мене під час роботи над другою частиною трилогії. Звісно ж в першу чергу - це улюблені цикли "На порозі темряви",  "Нижній рівень”, і "Хмель і Клондайк” Андрія Круза (земля йому пухом). Це дійсно культові речі, які я перечитував стільки разів, що вже майже вивчив напам'ять. Саме звідти - Темрява та її мешканці, інші рівні реальності тощо.

Так само, як і в першій та другій частинах, тут прослідковуються певні паралелі з не менш улюбленою трилогією “Володар перснів” Джона Роналда Руела Толкіна (команда, яка супроводжує обраного в його подорожі заради спасіння світу), є дещо й з чудового циклу про Гаррі Поттера Джоан Роулінг. Так само є певні запозичення з роману “Престиж” Крістофера Пріста - хто ще й досі не бачив вражаючої однойменної екранізації (2006) від великого Кристофера Нолана - дуже раджу. В романі (і відповідно, у фільмі також) згадується Нікола Тесла, досліди якого випередили свій час і зробили можливими неймовірні фокуси героїв. Взагалі, використання електромагнітного поля для подолання межі між реальностями, подорожей у часі, навіть для захисту від небажаних сутностей і ефектів, проходить червоною ниткою крізь всю трилогію, тож не дивно, що на сторінках всіх трьох книг це ім'я зустрічається досить часто.

Несподівано в цій книзі з'явились також деякі елементи з “Цитаделей гордині” Алекса Каменєва (“мантикори” і сама програма “Металеве життя”), "Арсантів” Антона Фарутіна, “Бункера” Хью Хауі, і навіть щось з "Нескінченного літа” - шедевральної візуальної новели, в яку я раджу пограти всім, і вважаю просто неперевершеною, еталонною грою цього жанру (про моди до неї теж не забудьте).

Також у третій частині неозброєним оком можна побачити числені відсилки до циклу “Таємне місто” Вадима Панова (геомантія, технологія Великої дороги, сезон істинних чудес, інквізитори, мандалорські павучки тощо), таких кіношедеврів, як серія фільмі про Венома, “Ущелина” (2025), і одного з найкращих серіалів всіх часів і народів - “Вавілон 5” (Ікара, тіні). А ще - неперевершених “Секретних матеріалів” - згадайте епізод з чорним грипом і жахливими експериментами, які росіяни проводили над мешканцями Сибіру, через що чоловіки в тій місцевості (поблизу району падіння Тунгуського метеориту) були ладні відтяти собі праву руку аби не потрапити на досліди в одну з таємних лабораторій!

Я надзвичайно вдячний авторам цих, і ще безлічі неназваних творів, й прошу мене вибачити, якщо когось не згадав. Ми - це дійсно те, що ми читаємо і дивимось. А ще більше прочитане нами впливає на те, що ми пишемо, тож дякую всім вам це раз. Поява цієї книги - це значною мірою і ваша заслуга теж.