Глава 11. Зцілення

“Кінець хвороби - це початок нового життя." 

Гіппократ
 

Нічна темрява вже давно поступилася місцем ранковому світлу, але в штабному трейлері все ще горіли екрани. Олексій з батьком схилилися над моніторами, переглядаючи відеозаписи з камер, закріплених на шоломах учасників експедиції. Кадри хаотично миготіли: тунелі, бій, мутанти, дим, постріли, потоки вогню... Але найголовнішого вони так і не побачили.

“Дивно…” - пробурмотів Олексій, вкотре відмотуючи запис назад. - “Його тут немає…”

Батько, примружившись, уважно вдивлявся в екран.

“Кого немає?”

“Велетня в респіраторі. Того, хто приглушив нас інфразвуком, і мало не змінив хід битви. Якби не дрони… Ми ж всі його бачили…”

“Але ж його немає на жодному записі,” - тихо відповів батько, - “схоже, це ще одна загадка, яку ми так ніколи й не розгадаємо…”

Настала довга пауза.

“Головне, що ми дістали ліки,” - нарешті мовив він, переводячи розмову в практичне русло. -  “Вони вилікують тих, хто ще не встиг мутувати. А мутантів - тих, хто вже занадто сильно змінився…”

“Вб’ють?” - похмуро уточнив Олексій.

Батько кивнув.

“На здорових людей вони ніяк не вплинуть”.

Олексій на хвилину замовк. Йому хотілося вірити, що вони справді рятують світ, але десь у глибині душі все ж залишався гіркуватий присмак. 

“До речі, про лікування”, - хлопець раптом змінив тему. - “Що то було, коли тебе підстрелили? Я думав, це кінець… Ти вижив завдяки тим… павукам?”

Батько опустив голову і повільно провів пальцями по своєму лівому передпліччі, звідки починалось те дивне металізоване татуювання-павутиння.

“Це додаткові життя”, - тихо відповів він. - “Їх можна витратити миттєво, щоб повернутися до життя, або повноцінно прожити”.

Олексій мовчки дивився на нього.

”Зараз у мене в запасі вісімсот років з тисячі можливих”.

“Вісімсот років...” - повторив хлопець, вражений тими можливостями, які відкривав цей малюнок на шкірі.

“Це одна з технологій, які ми привезли з наших мандрів. І вона буде доступною для всіх”, -  додав він, дивлячись синові у вічі. - “Попереду - золотий вік людства! Роки досліджень і пошуків способів відкрити “Велику дорогу” вже окупилися. І вона ще принесе нам чимало користі. Звісно ж, з великою силою приходить велика відповідальність, але ми будемо обережними й не дозволимо повторення жахів середньовіччя”.

Олексій повільно кивнув.

“Сподіваюся, що ти правий, тату…”

Хлопець трохи помовчав, збираючись з думками.

“Знаєш, я завжди хотів тебе запитати ще про одну річ ...про ті диски. І про "Око темряви".

“Що саме ти хочеш знати?”

“Що воно таке і звідки взялося?”

Батько поглянув на нього довгим, оцінюючим поглядом, наче вагаючись чи говорити, чи ні.

“Що воно - точно не знаю, а от звідки… Вони завжди були тут”, - нарешті відповів він. - “А якщо точніше... я їх приніс”.

“Ти?!”

“Я знайшов їх серед залишків цивілізації на Ікарі - це мертва планета, яка знаходиться дуже далеко від нас - і в часі і в просторі”.

Олексій завмер.

“Ікарі? Як у "Вавилоні 5"?! Щось таке промайнуло у мене в думках вже коли ти сказав, що павуки Центаврійські. А там же теж було про темряву і про тіней…”

Батько ледь усміхнувся.

“Так, сину... Ти вже й сам почав це підозрювати. Більшість фантастичних книг і фільмів - це не просто вигадка”.

Олексій не знав, що й казати.

“Так от - я знайшов ці пристрої разом з інструкціями щодо того, що з ними треба зробити”.

“Почекай... Інструкціями? Але від кого?!”

Батько відвів погляд.

“Від мене”.

“Що?!”

“Від мене... або від однієї з моїх версій з якоїсь з інших реальностей. Я сам їх там для себе залишив. Чи ще залишу…”

Олексій ошелешено витріщився на нього.

“Я не певен, що ці пристрої створили ікарійці”, - задумливо продовжив батько. - “Їхня цивілізація була занадто примітивною. Чи то занадто однобокою. Надто схильною до ідей фашизму, до самознищення. До речі, саме Око й стало причиною загибелі Ікари - це була зброя останнього шансу, яку вони використали в одній з численних безглуздих  війн, і тим самим знищили свою цивілізацію”.

Він подивився на сина.

“Я взяв ці пристрої і приніс їх на Землю. Ще до того, як тут з’явилися люди”.

Олексій похолов.

“Що означає "з’явилися"?!

Батько подивився на нього так, ніби зважував, чи готовий він почути правду.

“ Ти все правильно зрозумів. Ми родом не звідси, синку. Теорія еволюції - помилкова, якщо взагалі не відверта дезінформація. Земля - не наш дім, але вона стала домом для багатьох поколінь. Проте, це вже зовсім інша і дуже й дуже довга історія…”