Самбір, 2020 рік
Максим прийшов з роботи трохи раніше. Його мучило питання, що йому робити. На очі попався сімейний альбом. Тут фото з їхнього весілля. Тут Нана вагітна. Тут він на руках із малюком. Ще одна вагітність. Тут вони вже всі четверо. Щасливі , усміхнені. Тут з дітьми на відпочинку.
- А Дуся? - Згадав Макс про свою коханку. - Вона ще не була одружена, дітей не має. З нею це все знову треба починати з початку. А хочу Я це все ще раз проживати? - Макс серйозно запитав сам себе.- А хочу Я ще дітей? А хочу Я знову недосипати ночами? Міняти памперси? -
Йому не хотілося. Він з жахом згадував всі ці безсонні ночі, дикі крики малюків, які постійно то їсти хотіли, то спати, то зуби різалися, то хвороби якісь. Вічно втомлена і знервована Нана. Претензії, що мало допомагав з дітьми. Ні , через цей жах ще раз проходити йому зовсім не хотілось.
###
Нана побачила Максима у вітальні. В руках у нього був їхній сімейний альбом.
- Дивно...- Подумала Нана і присіла поруч на диван.
- Які вони були маленькі. Аж не віриться. - Вихопилось у Нани коли побачила фото їхніх дітей.
- Ага.. Якось дуже тихо без них. - Посміхнувся Макс.
- Може заберемо їх в суботу? А то правда, якось не вистачає.
- Давай.
###
П'ятниця
- Любий, ти не забув , у мене завтра день народження. Можливо до Львова з'їздимо? - Шепотіла на вушко Максові Дусічка.
- Я не можу. - Якось відмахнувся Макс. - Треба забрати дітей.
- Але ж завтра мій день народження, можливо в неділю забереш? - Не хотіла поступатись Дуся.
- Ні, це вже вирішено. - Холодно відповів чоловік.
- Але ж ми домовилися раніше. Пам'ятаєш?
- Помінялись плани.
- Ну добре. А коли тоді ми відсвяткуємо ? - Не здавалась дівчина.
- Дуся, нам треба серйозно поговорити. - Холодно сказав Макс і відступив декілька кроків назад. По спині у дівчини пробіг неприємний холодок. - Нам треба розійтись. Я не можу дати тобі те, що ти хочеш. Я не готовий кидати сім'ю. Не готовий далі тебе утримувати і з тобою працювати. Квартира проплачена ще на три місяці. Тому, поки можеш там залишатися. На роботу в понеділок вже не виходь. Ось тобі зарплата за цей місяць і ще два місяці додатково.
- І Макс простягнув конверт.
- Хам...- Прошипіла Дуся і зі всієї сили хотіла вдарити його по щоці, але Макс зловив руку на льоту.
- Ти ще пожалієш! - Прокричала Дуся, вихопила конверт і гучно тріснула за собою дверима.
###
Субота.
Машина повільно їхала по бездоріжжю.
- Ну коли вже зроблять цю дорогу? - Не витримав Макс.
- Колись. - Філософськи відповіла Нана і засміялась. Дорога повертала в одне із Прикарпатських сіл. По ліву сторону протікав Дністер. По праву - сосновий ліс. Вони їхали на дачу до батьків Нани. Саме там були їхні діти.
- Ура, мама і тато приїхали! - Кричали двоє дітлахів дев'яти і семи років, і бігли на зустріч машині.
На обличчі в Нани і Макса засяяли посмішки. Не встигли вони вийти з машини, як їхні шиї охопили дитячі рученята.
- Ти уявляєш, тут не має інтернету. Й мережа погано ловить. - Розповідав здивовано старший син.
- Ходи, ходи скоріше ,ми наловили ціле відро риби! - Хвалився молодший син і тягнув Макса до хати .-
- Які ж вони на мене схожі. - Думав Максим обнімаючи дітей і слухаючи їхні пригоди.
- Мої орли ! - Гордо сказав тихенько Макс обнімаючи за плечі синів. А потім глянувши на Нану виправився і доповнив. - Наші.. наші орли...
- А давайте зробимо фотографію в наш сімейний альбом.- Запропонував Макс і витягнув з кишені телефон...
Самбір, 2020 рік
Нана, Макс і діти прогулювались по вечірньому Самборі.
- Яке ж гарне наше місто.- Сказала Нана і пригорнулась до чоловіка.
- Так, дуже гарне. Особливо коли дивитись із висоти.- Підтвердив Макс.
- Точно, а давайте піднімемось на ратушу. - Запропонував старший син.
Очам відкрилась неймовірна панорама. Фонтан виблискував різнобарвними вогнями. Запалені ліхтарі освічували алею. В повітрі пахло липою. А на лавочках сиділи закохані пари.
- Як же тут красиво! - Вихопилось у Нани.
Максим дістав із кишені піджака невеличку білу коробочку. І не зрозуміло звідки, витягнув букет білих троянд. Став на одне коліно і промовив:
- Я хочу, щоб і перед Богом ти була моєю дружиною. Ти згідна взяти зі мною шлюб?
Нана заплакала від щастя. Вона так давно про це мріяла. А Макс раніше вважав це пережитками минулого.
- Так, згідна... - Крізь сльози промовила Нана і обняла свого чоловіка.
###
У церкві пахло ладаном. По всюди горіли запалені свічки .Серця нестримно бились від хвилювання. Священник зачитував слова шлюбної обітниці. На цей раз, все було щиро і правдиво. А не так, як тоді , десять років назад, в РАЦСі : по приколу.
- Я ,Максим, беру Тебе, Нана, за жінку, і прирікаю Тобі любов, вірність, і чесність подружню, і що не залишу Тебе аж до смерти. Так мені Боже, поможи, в Тройці Святій єдиний, і всі святі.
- Я, Нана, беру Тебе, Максим, за мужа, і прирікаю Тобі любов, вірність, чесність, і послух подружній, і що не залишу Тебе аж до смерти. Так мені Боже, поможи, в Тройці Святій єдиний, і всі святі.
Священик:
- Що Бог з’єднав, чоловік нехай не розлучає...
P.S. На цьому, роман "Вогонь, пристрасть і жінка" офіційно оголошую завершеним .
Бажаю, щоб у ваших сім'ях панувала Любов, Пристрасть і Повага)
Пам'ятайте, що сім'я складається не тільки із приємних моментів. Тому ,коли у ваших стосунках наступає холод і зима, витягуйте із своєї пам'яті і шухляди, те що вас зближувало і об'єднувало 💕🌼💕
Цінуйте один одного і бережіть💓
Ваша Наталія Кузьмин ) 💜