Вогонь і Зрада

Франція 1548 рік 

Відьма горіла у вогні і проклинала. Проклинала не людей, які із захватом дивились на феєричне шоу. А ВОГОНЬ... 
Стихія, якій вона так ревно служила стільки років, тепер безжалісно пожирала її тіло. 

Україна 2020 рік 

Антон поклав дрова у камін. Кресанув сірниками. І вогонь миттєво почав пожирати сухі дрова. 
Нана здригнулась. По спині пробіг неприємний холодок. У грудях щось стиснулось. А в пам'яті знову сплив  нічний кошмар. 
- Я краще піду... - Сказала дівчина і прожогом кинулась бігти до дверей. 
Антон стояв як вкопаний . Він нічого не розумів. Ще п'ять хвилин назад він розраховував на феєричний секс. А тут такий облом. 
- Хоч номер телефону залиш! -  Прокричав він у слід. Але Нана його вже не чула і сідала у нічне таксі... 

### 
Годинник показував пів на третю ночі.  
Максим ніяк не міг заснути.  
- Ну де ж вона ходить? - Запитував він себе і крутився з боку на бік на м'ягенькому ліжку. Почувся скрип дверей. А через пару хвилин на порозі спальні появилась Нана. 
В ніс вдарив різкий запах чоловічих парфумів і алкоголю. 
- Ти де була? - Запитав Максим і боявся почути відповідь. 
- З дівчатами  гуляла .- Як завжди збрехала вона і вляглась біля нього на ліжко без жодних пояснень. 
А він не став влаштовувати скандал. Щось перегоріло між ними і він не розумів, що саме.  Не було вже тієї пристрасті, що була раніше. Їхня "ідеальна" для оточуючих сім'я була на грані розлучення.  

#### 
- Як же болить голова... - Нана кинулась шукати таблетку. - Так, треба менше пити. Останні три бокали шампанського були явно зайві. - Прубормотіла собі під ніс дівчина і пішла приймати ранковий душ. 
Добре, хоч Максима немає вдома, а то брехати і вигадувати якісь історії у неї просто не було сил. 
- Так, а де ж діти? - стрепенулась Нана і відразу заспокоїлась. Вона згадала, що вчора відвезла їх до батьків. Слава  Богу канікули, а то возитися з дітьми сьогодні вона б явно не "стягнула".  

Задзвонив телефон. На екрані висвітився невідомий номер. 
- Алло. - Підняла слухавку Нана. 
- Привіт, кицюню! - У слухавці почувся незнайомий чоловічий голос. 
- Хто це?- Нервово запитала дівчина. 
- Невже не впізнала? - Запитав незнайомець. І не почувши відповіді, представився. - Це Антон. 
- Блін, який ще Антон? - Подумала Нана. А пам'ять не видавала жодних "файлів" пов'язаних із цим іменем. 

 Незнайомець явно на це не розраховував. І після ще однієї довгої паузи , вирішив трохи допомогти себе пригадати: 
- Вчорашній вечір. Пристрасні танці. Камін. Втеча.  
І Нана почала пригадувати. Спочатку вони з дівчатами добряче "хильнули" за здоров'я іменинниці. В однієї із її подруг було день народження. Як не як, гарна дата. Тридцять п'ять років не кожний рік буває. Потім до їхнього столика підсіло декілька чоловіків. 
Жива музика, дзенькіт бокалів "за знайомство". Далі танці. Потім провал в пам'яті. І вона опинилась у Антона вдома. Він почав запалювати камін, для більш романтичної атмосфери. І побачивши вогонь, вона пригадала свій нічний кошмар. А далі сама не зрозуміла як, опинилась у себе вдома. 
- Звідки ти взяв мій номер? - Видавила  із себе Нана. 
- Просто у декого вечір склався романтичніше ніж у нас. - Загадково мовив Антон. І продовжив: 
- Чекаю тебе внизу через п'ятнадцять хвилин. Давай поснідаємо разом. - Йому явно хотілось продовження... 

### 
Максим сидів у своєму офісі і розглядав фотографію. На ній було четверо: він, Нана і їхні двоє спільних дітей. Щасливі обличчя, очі світяться. В лижних костюмах. Тоді вони відпочивали в горах. Це було три роки назад. Тоді все було інакше... 
Все якось різко змінилось, після того, як він взяв на роботу Дусічку.  
Його нова секретарка Нані зовсім не сподобалась. Вдома почались істерики, скандали, ревнощі. Але Макс на це не зважав і Дусічка продовжувала працювати.  
Спочатку він приймав рішення з чисто логічних міркувань. Ефектна блондинка з четвертим розміром грудей і глибоким декольте, серйозно відволікала його клієнтів, і вони набагато швидше підписували контракти.  

А потім якось все закрутилося і вони стали коханцями. 
- Шеф бажає кави? - Перервала Дуся його думки. І грайливо нахилилась демонструючи свої пишні груди. 
- Бажає . - Зразу "включився" в гру Максим. Його заводило коли вона говорила на нього "шеф". - І до кави також. - Йому хотілось розслабитись. І його рука потягнулась їй під спідницю. Розщепилась ширінка. Фотографія "щасливої" сім'ї полетіла в шухляду... 

### 
- І давно ти одружена? - Запитав Антон  попиваючи ранкову каву. 
- Вже десять років. - Якось байдуже відповіла Нана. І підставила до сонечка своє лице. Такий гарний видався сьогодні день. Хотілось чогось романтичного, легкого і про свої стосунки з Максимом розповідати чоловікові, з яким вчора чуть випадково не "переспала" не було ніякого бажання.Тому вирішила "перевести стрілки" і запитала: 
- А ти?  
- Ти що, звичайно, ні. - засміявся Антон, - Я заядливий холостяк. - І нахилившись ближче додав. - З вами, жінками, сам чорт собі голову зламає. 
То "хочу" , то "не хочу". Вас не зрозуміти.  
Нана було хотіла заперечити, але не стала. Вона і сама не знала чого зараз їй хотілося. 

- Ти боїшся вогню? - Запитав Антон, зловивши стривожений погляд Нани, коли він запалював цигарку. 
- Є трохи. - Ніяково погодилась дівчина. 
- І давно це почалось? 
- Десь три роки назад. - Відповіла Нана, а думки нестримно мчали до Максима в кабінет. Саме там, три роки назад вона вперше побачила Дусічку. І зрозуміла, що вони з її чоловіком коханці. 
- Курва... - Вирвалось випадково із її уст. Дусічку вона на дух не переносила. Всіляко намагалась вмовити Максима, щоб той звільнив її. Але той був невблаганний. Нана відчувала себе зрадженою. Він вибрав секретарку, а не законну дружину. Оце відчуття зради каменем лягло на її серце. Почались короткі інтрижки, коханці, але відчуття зради не зникало. Саме тоді їй почав снитися один і той же сон. Ніби вона горить у вогні. У сні, все було ніби наяву, і кожного разу вона прокидалася від свого відчайдушного крику. 

- Я знаю, хто тобі може допомогти. - Загадково мовив Антон. 
- І хто? - Таким же голосом "підіграла" Нана. Антон явно їй подобався.  
- Один маленький поцілунок, і я відвезу тебе до людини, яка швидко вирішить твою проблему. 

Через 15 хвилин вони вже були в Антона вдома і жадібно насолоджувались одне одним... 

### 
Знову цей запах. Максима це вже явно починало дратувати. Його дружина поралась на кухні. І поміж запахом смажених котлет дуже чітко виділявся запах чоловічих парфумів. 
- Ті самі, що вчора. - Подумав Максим.  
- І що робити? - Відповідь не приходила . А оскільки, і сам він не був святим, то поки утримався від розбірок. І мовчки проковтнув свою вечерю. Нана явно була в хорошому настрої і це його непокоїло... 

### 
- Відкривай двері. - В трубці звучав голос нового коханця. 
Не встигла Нана відчинити двері, як Антон накинувся на неї в пристрасному поцілунку. І вже за хвилину вони насолоджувались одне одним на її подружньому ліжку... 

### 
- Це вже занадто! - Максим був просто оскаженілий від люті , коли повернувся до дому. 
- Що занадто? - Не розуміла, що відбувається Нана. 
- Спати з своїми коханцями в нас вдома! - Запах ненависних чоловічих парфумів тепер був на його подушці. - Курва... Сексу захотілося... Зараз я тобі покажу ... -  І на цих словах , грубо кинув Нану на їхнє ліжко ... 

### 
На ранок Нана проснулась від болю в низу  живота. Ще ніколи Максим не був з нею такий грубий. Все тіло боліло. Добре, що не було синяків. Вона попробувала піднятися. Щось хлюпнуло. На підлозі появився маленький згусток крові... 

- У вас стався викидень... - Озвучила свій вердикт гінеколог, при детальному огляді.  
- Це добре.-  Подумала Нана.  
Третьої дитини їй явно не хотілось. А аборт робити було страшно. 
- Коли можна поставити "спіраль"? - Запитала Нана і подумала, що "спіраль" для неї зараз найкращий контрацептив...  

В цей день вона нарешті наважилась піти до енерготерапевта. Номер якої їй дав Антон. Вона очікувала побачити щось незвичне, містичне. Таке, як показують в серіалах про екстрасенсів. А двері відкрила звичайна дівчина. В діловому піджачку. Без різних там викрутасів. Це трохи збентежило Нану.  
- В чому ваша проблема? - Запитала Наталя. Так звали енерготерапевта. 
- Я боюсь вогню. - Нана вирішила почати з цього свою роботу. Про сімейні курйози і коханців, поки не хотілось говорити. 
- Зараз просканую, на якому рівні лежить проблема. - Сказала Наталя, після короткого екскурсу у її метод роботи. 
- Добре. - Стиснула плечима Нана. Чесно кажучи, чогось надзвичайного почути вона не очікувала. 
- Корені проблеми не тут. - Почала говорити Наталя.-  Це набагато глибше, на рівні карми, попередніх втілень. Я бачу образ дівчини, яка горить у вогні. Причина там. Якщо хочете можемо почати роботу. 
- Так, звичайно. - Нана погодилась. Цей досвід для неї був новий і їй було дуже цікаво... 

- Я бачу палаючу у вогні дівчину. - Продовжила Наталя.  
- Точно, як в моєму сні. - Подумала Нана, мало не відкривши рот від цікавості. 
- Вона кричить... Вогонь обпікає її живе тіло. Їй дуже боляче... Але не тільки фізично. Її зрадили...ті кого вона так сильно любила. 
Присутнє дуже сильне відчуття зради і емоційного болю.. 

- А хто зрадив її ? - Не втрималась від цікавості Нана. 
- Зараз... - Наталя прикрила очі і почала говорити далі. - Це мужчина. Займав високу посаду. Він міг спасти її , але цього не зробив. Між ними був зв'язок...  О, я відчуваю, що прийшла ще якась енергія. Зараз я просканую ще її.  
Нані було трохи дивно. Ніяких енергій вона не бачила і не відчувала. Тільки пробіг легенький холодок по її спині. 

- Курва! - Крикнула Наталя, ставши на місце де ще секунду назад "бачила енергію. 
- Хто,  я ? - Нана була явно обурена. Це ж яке хамство так обзивати своїх клієнтів. 
- Ні, ви мене не зрозуміли. - Почала пояснювати енерготерапевт. - Я зараз "зчитую" інформацію з енергії, яка прийшла.Це Він так говорить. 

- Хто, Він? - Клієнтці  стало трохи лячно. 
- Це мужчина, який зрадив вас в минулому житті. Він злиться на дівчину, яка горить. Відчуваю, сильні претензії і гнів. Це він так називає її -  "курва". 
- А чому?  

Франція, 1548 рік 

Вів'єн готувалась до приходу чергової клієнтки. Постукали... З спокійним серцем дівчина відчинили двері. В  будинок увірвались озброєні чоловіки, і із словами "відьма" ,заламали їй руки і кинули в клітку.  
- ХТО? Хто на неї доніс??? - Єдине, що крутилося у неї в голові. Їй хотілось вірити, що це якийсь страшний сон. Що зараз вона проснеться і все закінчиться.  
Коні швидко помчали вперед. Колеса возу заїхали на камінь. Клітка, що була на возі здригнулась. Вів'єн втратила рівновагу і сильно вдарилась головою. Все тільки починалось... 

Україна, 2020 рік 

- Вона його шантажувала. - Зчитувала далі інформацію Наталя. 
- Чим? 
- Вони були коханцями. Вона погрожувала розказати все його дружині.   

Франція, 1548 рік 
Вів'єн оглядали. Шукали "знаки Сатани". Біля десяти мужчин з різних боків обмацували  її голе тіло і "лапали" за всі можливі місця. Вердикт був очевидний -  "точно відьма". Ну не може бути проста жінка такою привабливою ... Однозначно "відьма". 

Вів'єн було страшно, і смішно одночасно. Всі ті, кому вона відмовила в близькості, тепер похітливо обмацували її тіло і називали її "відьмою". 
- В який несправедливий час ми живемо. - Подумала Вів'єн. - Як небезпечно народжуватись красивою...  - Але в її серці ще жевріла надія, що скоро все закінчиться, що прийде Він і звільнить її із цього кошмару... 

П'єр стояв в стороні і спостерігав. 
Він знав, що Вів'єн  шукала його очима і думала, що він їй поможе. 
- Навіть не надійся, сука...- Техенько пробурмотів він собі під ніс.- Посади мене надумала позбавити... Дружині моїй розказати, що вагітна... Я тобі покажу, з ким посміла жартувати, курва... 

- Що будемо робити дальше з нею? - До П'єра підійшов один із чоловіків, що щойно був біля "відьми". 
- Те ,що вам так хочеться. - Засміявся у відповідь він. 
Команду сприйняли з радістю. І почали гвалтувати "відьму"... Останнім був П'єр. Навіть в такому вигляді ,Вів'єн викликала у нього нестримне бажання.  

Вів'єн не могла повірити. 
Він її ЗРАДИВ. Він відмовився від неї і її дитини. Це Він доніс на неї...Це Він... 
Той , який ще тиждень назад осипав її тіло пелюстками квітів, тепер останнім гвалтував її скривавлене тіло. Це було занадто... Будь хто, тільки не він... І вона втратила свідомість. 

На ранок Вів'єн проснулась у тісній камері. Нікого не було . Все тіло боліло. Особливо внизу живота. Вона спробувала підвестись. Щось хлюпнуло. І на підлозі появився згусток крові. Стався викидень... 
Дівчина гірко заплакала. 
Як же вона хотіла цю дитину. Як сильно вона її чекала. Вона любила П'єра і надіялась, що вони будуть разом. 

Через деякий час дівчина заспокоїлась. Піднесла маленький згусток до своїх грудей і з сльозами на очах сказала: 
- Я рада, що ти померла саме так . - Чомусь їй здавалось, що це мала бути дівчинка. Вона розуміла, що найстрашніше ще попереду і не хотіла щоб з нею це проживала її дитина... 

Україна, 2020 рік 
- Тому він вирішив її спалити? - Здивовано запитала Нана. 
- Думаю, - припустила Наталя, - ці події  відбувались в середньовіччі. Це був досить важкий час для красивих в мудрих жінок. Будь-кого могли назвати відьмою, аби просто "прибрати" з дороги. Люди хотіли пояснень від церкви за всі ті біди, що з ними відбувались : хвороби, неврожаї, смерті. І церква знайшла "винних"... 

Франція, 1548 рік 
- І хто вигадує ці всі катування? - Думала Вів'єн , коли каялась у всій цій нісенітниці. Наскільки наше фізичне тіло чутливе до болю.Достатньо було лише десять хвилин важких катувань, як вона "зізналась" у всьому. У тому, що вона "відьма". 
Що була коханкою Сатани. Що пила кров немовлят. Що це через неї не було дощу . І що хвороби, які мучила корів у їхньому місті, це теж її робота... 
- Цікаво, як мене будуть страчувати? - Думала "відьма" коли черговий раз втрачала свідомість. Так само, як Луїзу, втоплять ? Чи спалять ,так само, як Мішель? 
Вирок був одноголосний - смертна кара... 

П'єр бажав крові. У нього неначе щось вселилось. Він хотів ,аби Вів'єн пройшла всі "круги пекла" перед смертю. Аби вона мучилась. Її страждання доставляли йому якесь неймовірне відчуття насолоди.  
- Як будемо страчувати "відьму"? - Запитав його "колега по роботі". 
- Спалити живцем. - Із захватом сказав П'єр. 
- Живцем? - Запитав розгубленим голосом Жак. Такого вони ще не робили. Зазвичай, спочатку вбивали, а потім кидали в полум'я. Це було якось гуманніше.. 

Україна, 2020 рік 
- Я відчуваю, що "прийшла" ще одна енергія. - Сказала енерготерапевт. 
- Хто це? - Нані було і страшно, і дуже цікаво. 
- Це Вогонь...  
- Хто? - Не повірила своїм вухам клієнтка. 
- Це прийшла енергія стихії Вогню.  
 
Франція, 1548 рік 
- Все таки спалити вирішили... - Тяжко думала Вів'єн. Вона цього сильно боялась і одночасно хотіла, щоб все швидше закінчилось. В неї ще жевріла надія, що станеться чудо і вогонь не запалиться. Адже це була її стихія. Вогонь був вірним її помічником у проведенні ритуалів. Він допомагав її клієнтам повертати пристрасть у стосунки.  
Запалений смолоскип "доторкнувся"  до сухого гілля. І полум'я жадібно почало "пожирати"  все навкруги. Чуда не сталося... 
Вів'єн кричала від нестримного болю і проклинала . Проклинала не людей, які прийшли дивитись на феєричне шоу, а Вогонь. Стихія, якій вона так ревно служила стільки років зрадила її. І тепер безжалісно пожирала її живе тіло... 

Україна, 2020 рік 
-  Це прийшла особлива енергія Вогню. - Продовжувала Наталя. - Це "прийшов" Вогонь, який дарує упокій... 
Нана нічого не розуміла. 
- Я відчуваю, як дівчина боїться вогню. Як вона проклинає його. Як вона кричить, що Вогонь її зрадив. - Говорила Наталя. - Але це не так... Вогонь не зрадив її. Він прийшов аби подарувати їй упокій... Не бійся... Довірся мені... Я зроблю все швидко... - Говорила Наталя від імені Вогню до дівчини яка горіла. - Я тут ...я з тобою ...  

Франція, 1548 рік 
Вів'єн привидівся чоловічий образ в полум'ї. Він говорив до неї : 
- Я не зрадив тебе... Я прийшов дати тобі такий жаданий спокій... Не бійся...Довірся мені.. Я зроблю все швидко... Я з тобою... 
Вів'єн розслабилась. Вона відчула, що не сама. Що в цю найстрашнішу хвилину її життя, Він є поруч. Він НЕ ЗРАДИВ  її. Вона вдихнула на повні груди. Дим потрапив у легені. Серце зупинилось... На обличчі засяяла посмішка... Він її не зрадив... 

Вогонь швидко "проковтнув" тіло "відьми". П'єр був розчарований. Він очікував, що все буде набагато довше. 
В нього не було ніякого жалю, ні співчуття до своєї колишньої коханки. 

Україна, 2020 рік 
- На цьому робота закінчена.- Сказала задоволено енерготерапевт. - Дівчина, що горіла віднайшла свій спокій... Давайте,  ще раз проскануємо ситуацію. – Сказала Наталя і запалила свічку.- Що ви відчуваєте до вогню? 
Нана була розгублена. Вона дивилась на вогонь і милувалась ним. Щось таке близьке і рідне було для неї в цьому полум’ї. Вона вже не боялась... 

### 
Максим прийшов на роботу з самого ранку. Злий на все на світі. А в голові крутилася одна думка :  
- Ну для чого вона це зробила? Нафіга спати з коханцями у ЇХНЬОМУ подружньому ліжку? Та й він красава. Вирішив довести, що він мужик, а не тряпка. Треба буде подзвонити до Віти і запитати чи все гаразд. - Віта була його колишньою однокласницею, а також гінекологом Нани. В плані жіночого здоров'я його дружина була дуже скурпульозною і регулярно проходила огляди. 
- Що робити далі? - Інтенсивно думав Максим. Про ніяку роботу не могло бути мови. 
- Шеф бажає кави? - Ніжно запитала Дусічка  обійнявши його за плечі і перервавши його думки. 
- Дуська , займись ділом. Подзвонити до наших партнерів і відміни всі зустрічі. Мене сьогодні не буде. - Грубо сказав Максим і вийшов з свого кабінету. Дуся почала його дратувати. І найменше кого йому хотілось бачити, це її. І так,  він вже знав, що йому робити... 

### 
- Замки теж поміняйте. - Командував Макс у себе в квартирі.  Бригада молодих хлопців щойно винесла їхнє "подружнє" ложе з квартири разом з подушками, матрацом і ковдрою. Спати в цьому ліжку, він явно більше не хотів.  
- Що з цим робити? - Запитав бригадир показуючи на ліжко. 
- Що хочете. Мені все одно. - Байдуже відповів Максим і пригадав, як вони з Наною вибирали його одразу після весілля. Скільки емоцій було і як вони його "обкатували"...  

### 
Нана прийшла пізно до дому. Зустріч з енерготерапевтом вибила її із колії. Вона не очікувала ТАКОГО... І навіть не зауважила, що змінились дверні замки. 
Макс був на кухні. Пахло бульйоном. 
Це все було якось дивно. Її чоловік готує? Це щось новеньке.. 
- Будеш бульйон? - Запитав Максим. 
- Так... - Здивовано відповіла Нана, явно не очікуючи такого повороту подій. 
Вечеря пройшла під випуск новин,  мовчки. Перший не витримав Макс. 
- У тебе стався викидень? - Віта йому все розповіла і він трохи відчував свою вину. 
- Так. - Якось надто спокійно мовила Нана. 
- Це була моя дитина? - Нарешті наважився запитати, те що його хвилювало найбільше. 
- Так... - Знову  кивнула Нана. 
- Що будемо робити далі?  
- Не знаю... - Чесно призналась Нана. - Я не готова приймати зараз ніякі рішення. Мені треба подумати.  
- То ти не будеш подавати на розлучення?  
- Зараз ні... Мені треба побути самій 
. І ще одне, я сьогодні буду спати у вітальні. - Вона ніякого бажання не мала опинятись із Максом в одному ліжку. 
- Добре. Я тоді в дитячій 
- Чому ? - Здивувалась Нана. 
- Я викинув ліжко. 
- Ясно, - засміялась жінка. - Я теж хотіла це запропонувати. 
Все таки, за десять років спільного життя вони трохи навчились "читати" думки один одного. 

### 
Максим дивився на свою сплячу дружину і дивувався собі. Чому він раніше не помічав, яка вона гарна? 
І з почуттям гумору у неї все гаразд.- 
Він ніяк не міг заснути і пішов перевірити чи спить Нана. Вона спала, волосся спадало по її плечах. Щось нове запалювалось в його грудях. Щось дуже цінне . І він не хотів це втратити. Поправивши покривало, він пішов в дитячу і провалився в глибокий сон. 



### 
На ранок він проснувся від якогось шороху. Годи,нник показував 06:30. 
Він підвівся і пішов подивитись, що  відбувається. 
Біля дверей стояла Нана з чемоданом в руках. 
- Ти куди? - Розгублено спитав Максим.  
- В Париж ! - Відповіла радісно його дружина і закрила за собою двері....