Вогонь і Прах
Розділ 42 — Храм у передгір’ї
Вітер із гір ніс із собою холод і запах каменю, що нагрівся вдень під сонцем. Амплія, кутаючись у накидку, крокувала поруч із Деймоном, намагаючись не показувати, що втомилася. Їхня дорога тривала вже кілька днів без значних зупинок.
— Бачиш? — Деймон кивнув уперед.
У далині, серед сірих скель, вирізнявся темний силует споруди. Храм, про який вони чули ще в останньому селищі, з’явився перед ними, мов привид. Його стіни були покриті тріщинами, а кам’яні фігури біля входу — зруйновані часом.
— Він виглядає… покинутим, — тихо сказала Амплія, і в її голосі звучала настороженість.
— І все ж, — відповів Деймон, стискаючи руків’я меча, — це місце зберігає відповіді.
Вони наближалися обережно, вдивляючись у темні вікна храму. Усередині панувала тиша, але вона була не з тих, що заспокоюють — це була тиша, яка насторожує, бо в ній щось приховане.
Коли вони переступили поріг, Амплія відчула, як у повітрі завис важкий аромат ладану, змішаний із запахом вогкості. І в цій атмосфері, напруженій і загадковій, їхні погляди знову зустрілися.
Між ними пробігла тінь того, що вони обидва намагалися не вимовляти вголос — почуттів, які ставали все сильнішими.
#2358 в Жіночий роман
#4900 в Фентезі
Відредаговано: 22.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
