Туман став густішим, оповиваючи все навколо сірим покривалом. Кожен крок лунав глухим відголоском, і здавалося, що ліс живе своїм таємним життям.
Раптом з тіні вибігла фігура — це була маленька, хитка істота з блискучими очима, що світилися в темряві. Вона застрибнула між ногами мандрівників, викликаючи у них несподіване здивування.
— Це лісовий дух, — прошепотіла Ліара. — Він може бути другом або ворогом, залежно від того, як до нього звернутися.
Деймон нахилився, дивлячись у великі очі істоти.
— Що ти хочеш? — тихо запитав він.
Дух підскочив до Амплії, ніби вибираючи, кому довіряти. Потім він почав тихо співати дивну мелодію, яка ніби торкалася найглибших струн душі.
Амплія відчула, як напруга у грудях трохи спала. Але коли дух знову звернув свій погляд до Ліари, між дівчатами виникла непомітна, але відчутна напруга.
— Нам слід рухатися обережно, — сказала Ліара, поглядаючи на Деймона з тихою посмішкою. — Цей ліс не простий, і не всі його мешканці дружні.
Деймон кивнув, уважно оглядаючи навколо. Пригода тільки починалася, а серця героїв билися в унісон із таємницями лісу.