Ранок приніс із собою холодну тишу, коли Амплія вперше почула від Деймона про розмову з Ліарою. Її серце билося швидко, але зовнішньо вона намагалася зберегти спокій.
Вона знайшла Ліару біля джерела, де тієї ранкової пори світанок відбивався в кришталевій воді. Ліара дивилася вдалечінь, усмішка на губах була загадковою.
— Ти сказала, що між тобою і Деймоном — лише дружба? — голос Амплії був тихим, але твердим.
— Так, — відповіла Ліара повільно, повернувшись до неї. — Але це не означає, що я здамся. Серце не слухається розуму, знаєш?
Амплія відчула, як ревнощі повільно охоплюють її груди, мов полум’я, що не хоче згасати.
— Ти будеш боротися? — ледве прошепотіла вона.
— Без сумніву, — холодно посміхнулася Ліара. — Адже інколи війна починається там, де її не чекають.
Амплія зрозуміла, що це буде не просто, і що боротьба за Деймона тільки починається.