Вогонь і Прах
Розділ 25 — Лід у голосі
Сонце тільки торкнулося вершин гір, коли Амплія вже збирала свої речі. Її рухи були точними, холодними, без жодної поспішності. Деймон підійшов, намагаючись перехопити її погляд, але вона навіть не підняла очей.
— Щось сталося? — його голос звучав стримано, але в ньому чулося напруження.
— Нічого, — коротко відповіла вона, закидаючи на плече сумку. — Просто хочу вирушити раніше.
Він нахмурився.
— Ампліє, не грай зі мною в ці ігри. Якщо щось не так — скажи.
Вона знизала плечима й пішла вперед стежкою, залишивши його позаду. Ліара, яка саме підійшла, кинула на нього ледь помітну, але задоволену усмішку.
Деймон відчув, як у ньому закипає злість. Він не звик, щоб Амплія ігнорувала його… і тим більше не звик, щоб вона йшла поруч із кимось іншим.
На привалі він помітив, як Амплія розмовляє з одним із мисливців, що приєдналися до каравану. Вона навіть усміхалася йому. Усміхалася так, як колись — тільки йому.
— Ви швидко знаходите спільну мову, — кинув Деймон, підходячи й дивлячись на мисливця так, що той миттєво замовк.
— Це називається ввічливість, — спокійно відповіла Амплія, навіть не глянувши на нього.
Деймон відчув, що втрачає контроль. І в цю мить він зрозумів: як би він не намагався тримати відстань, думка про те, що Амплію може забрати хтось інший, йому нестерпна.
#2355 в Жіночий роман
#4877 в Фентезі
Відредаговано: 22.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
