Вогонь і Прах
Розділ 24 — Слова при вогні
Табір розташували у вузькій улоговині, захищеній від вітру. Деймон довго розпалював вогонь, а Амплія допомагала розкладати постелі. Ліара, здавалося, цього вечора була надто тиха — і саме це насторожувало.
Коли все було готове, Амплія пішла по воду до струмка, що дзюркотів неподалік. Їй вистачило кількох хвилин, щоб повернутися… але картина, яку вона побачила, змусила її зупинитися.
Деймон сидів біля вогню, а Ліара стояла перед ним, нахилившись так близько, що їхні обличчя були розділені лише подихом. Її рука лежала на його плечі, а голос звучав тихо й оксамитово:
— Ти ж знаєш, що ніхто не розуміє тебе так, як я.
Він не відштовхнув її. Лише опустив погляд, і цього вистачило, щоб у грудях Амплії розгорівся вогонь, пекучіший за полум’я багаття.
— Деймон… — Ліара провела пальцями по його шиї. — Ти можеш сказати, що між нами все скінчено… але чи це буде правдою?
Амплія стояла в темряві, стискаючи в руках глечик, і відчувала, як з кожною секундою її дихання стає важчим. Вона хотіла вірватися туди, кинути в обличчя Ліарі все, що думає… але ноги наче приросли до землі.
Вона повернулася до струмка, так і не зронивши ані слова, хоча серце билося, наче в пастці.
#2362 в Жіночий роман
#4888 в Фентезі
Відредаговано: 22.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
