Вогонь і Прах

Розділ 23 — Мить, коли вирішується все

Дорога вела вузьким гірським перевалом. Скелі здіймалися високо з обох боків, і вітер свистів у щілинах, наче попереджаючи про щось.

 

Амплія йшла трохи позаду, намагаючись не дивитися на Деймона та Ліару, які обговорювали якусь стару місію. Раптом над головою пролунало гучне потріскування. Вона підвела очі — і серце обірвалося.

 

Величезний уламок скелі зірвався з вершини і летів просто на неї.

 

— Ампліє! — закричав Деймон.

 

Вона встигла лише закрити голову руками, але удар так і не настав. Деймон кинувся вперед, збив її з місця, і вони разом покотилися по кам’янистому схилу. Камінь впав усього за кілька кроків позаду, здійнявши хмару пилу.

 

Він лежав над нею, дихаючи швидко і важко.

— Ти в порядку? — його очі палали, і в голосі звучав страх, який він не міг приховати.

 

— Я… так, — прошепотіла вона, відчуваючи, як її серце б’ється в унісон з його.

 

Ліара підбігла, але в голосі не було паніки, тільки холодна оцінка.

— Ну, бачу, ти все ще вмієш грати роль героя, Деймоне.

 

Він різко підвівся, допоміг Амплії піднятися, навіть не дивлячись на Ліару.

— Рухаємось далі.

 

Амплія йшла поруч із ним, ще відчуваючи тепло його рук, і думала: може, не все так безнадійно?




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше