Вогонь і Прах
Розділ 22 — Ранок на вістрі слів
Сонце тільки починало підійматися над гірським хребтом, коли Амплія прокинулася. Деймон уже стояв біля потоку, наповнюючи флягу, а Ліара сиділа на камені зовсім поруч із ним. Вона щось йому розповідала, і він, нахилившись, уважно слухав.
— І тоді я сказала йому, що ніколи не підкорюся, — Ліара засміялася, і цей сміх прозвучав, як теплий мед, що лився просто в Деймонів слух.
Амплія підійшла, намагаючись не показати, як у ній клекоче.
— Чудово, що у вас стільки спільних історій, — промовила вона, опускаючись навпочіпки біля потоку. — Може, навіть занадто багато.
Ліара підняла брову.
— Ти ревнуєш?
— До тебе? — Амплія ледь усміхнулася, але в голосі бринів лід. — Ні. У мене є важливіші речі, ніж змагатися за чоловіка, який не знає, чого хоче.
Деймон підняв голову й кинув на неї суворий погляд.
— Ампліє, досить.
— О, то він знає, як тебе поставити на місце, — з удаваним захватом мовила Ліара. — Я завжди це цінувала в ньому.
Амплія різко підвелася.
— Може, тоді вам двом варто продовжувати шлях без мене? Ви ж і так чудово розумієтеся.
Кілька секунд вони всі мовчали, тільки вода в потоці дзюркотіла, як знущання. Деймон зціпив щелепи, але нічого не відповів. А Ліара, здається, насолоджувалася кожною миттю цього напруження.
#2360 в Жіночий роман
#4876 в Фентезі
Відредаговано: 22.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
