Вогонь і Прах
Розділ 18 — Вогонь і мовчання
Вони зупинилися на узліссі, далеко від місця сутички. Деймон розклав невелике вогнище, і полум’я кидало теплі відблиски на його обличчя. Амплія сиділа навпроти, обійнявши коліна руками. В її голові ще лунав той жахливий крик тіней.
— Ти добре впоралася, — нарешті сказав він, порушивши тишу.
— Я ледве стояла на ногах, — з гіркотою відповіла вона. — Це була не я. Це було… щось інше.
Деймон нахилився вперед, його зелено-смарагдовий погляд пронизував, наче хотів дістатися до найпотаємнішого куточка її душі.
— Воно завжди було в тобі. Питання тільки в тому, чи зможеш ти це прийняти.
Вона відчула, як серце б’ється швидше. Цей чоловік одночасно дратував її своєю загадковістю і притягував так сильно, що це лякало.
— І ти все ще не скажеш, що я таке? — прошепотіла вона.
Він провів пальцями по краю свого меча, ніби зважував слова.
— Якщо я скажу, ти вже ніколи не зможеш повернутися до того, ким була раніше.
Вогонь потріскував, і між ними зависла тиша. Амплія не знала, чи то жар від багаття, чи його погляд розігріває її так сильно. Їй хотілося бути ближче, торкнутися його, але водночас… вона відчувала, що крок уперед може змінити все.
Деймон відвів погляд першим.
— Відпочивай. Завтра ми наблизимося до храму. Там… ти отримаєш відповіді.
Вона лягла на плащ, намагаючись заснути, але навіть із заплющеними очима відчувала його присутність — і цю нестерпну, солодку напругу між ними.
#2359 в Жіночий роман
#4871 в Фентезі
Відредаговано: 22.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
