Вогонь і Прах
Розділ 16 — Дорога крізь шепіт
Дорога до храму Світла і Тіні пролягала крізь стародавній ліс, де дерева були такими високими, що здавалося, вони торкаються неба. Листя тихо шелестіло, але цей шепіт був не схожий на звичайний — він нагадував слова, вимовлені давно забутими голосами.
Амплія йшла поруч з Деймоном, та відстань між ними була відчутна не в кроках, а в серцях. Щось невимовне висіло між ними — обидва знали, що довіра крихка, як скло.
— Ти все ще не розповів мені всього, — тихо сказала вона, не дивлячись йому в очі.
— Є речі, які можуть зламати тебе, — відповів він, і в його голосі було більше болю, ніж злості. — А я… не готовий це допустити.
Темрява між деревами ставала густішою, і навіть сонце, здавалося, боялося проникати сюди. Раптом з глибини лісу з’явилися тіні — вони ковзали між стовбурами, як живі.
— Не зупиняйся, — наказав Деймон, стискаючи руків’я меча. — Вони відчувають страх.
Амплія намагалася зберігати холоднокровність, але її серце билося швидше з кожним кроком. Шепіт ставав голоснішим, перетворюючись на суміш заклять і чиїхось імен. І серед них вона чула своє.
— Ампліє… — пролунало зовсім близько, і вона завмерла.
#2388 в Жіночий роман
#4876 в Фентезі
Відредаговано: 22.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
