Розділ 11 — Тінь минулого

Посланець повільно відкинув капюшон, і в полум’ї каміна Амплія впізнала обличчя, яке давно переслідувало її сни — її колишнього вчителя магії, Майстра Кайлана.

Деймон ступив вперед, пильний і готовий до бою.

— Ти живий? — його голос рвучко порвав тишу.

Кайлан ледве усміхнувся, але ця усмішка не приносила радості.

— Живий, хоч і не зовсім таким, як колись. Мене вигнали, вигнали з Тіньового Ордену за те, що я пішов занадто далеко… За те, що шукав істину, яка могла змінити світ.

Амплія відчувала, як серце стискається від хвилювання.

— Чому ти прийшов?

— Щоб попередити, — Кайлан глянув на Деймона і назад на Амплію. — Прокляття, що нависло над вами, набирає сили. І якщо ви не об’єднаєтеся — світ поглине хаос.

Деймон знизив меч, але очі залишались пильними.

— Ми не потребуємо твоїх порад. Ми знаємо, що робити.

— Ха! — зловісно засміявся Кайлан. — Ви нічого не знаєте. Ти, Деймоне, не уявляєш, наскільки ти пов’язаний із цією темрявою. І ти, Ампліє, володієш силою, яку ще не осягнула.

Амплія пильно дивилася на вчителя.

— Якщо це правда, то чому ти не прийшов раніше? Чому залишив нас без допомоги?

— Бо боявся, — відповів Кайлан із сумом у голосі. — Боявся, що ця сила знищить нас усіх, якщо вона впаде в чужі руки.

Деймон крокнув до вчителя, голос став холодним:

— Ми не дозволимо тобі гратися з нашими долями.

Кайлан підняв руки в знак примирення.

— Я тут, щоб допомогти. Але обережно: не всі бажають, щоб ця правда стала відомою. Є ті, хто полює на вас, і вони ближчі, ніж здається.

Амплія відчула, як всередині неї росте страх і розгубленість. Але водночас пробуджувалася і рештка надії — адже навіть у темряві можуть бути світлість і правда.

Деймон поглянув на Амплію, і в його очах на мить промайнула відсутність сумніву.

— Якщо ми хочемо вижити, нам треба об’єднатись. І це починається зараз.

Вони всі троє стояли у вогняному світлі, що ритмічно мерехтіло — як символ нової битви, яка тільки починалася.