Вогонь і Прах
Розділ 8 — Межа мовчання
Ніч оповила місто холодом і тінями. Амплія йшла поруч із Деймоном, але між ними стояла невидима стіна, яку неможливо було переступити.
Він мовчав — стиснувши щелепу, приховуючи бурю емоцій, що вирувала всередині. Вона відчувала це кожним диханням, кожним його поглядом, що ковзав повз неї, не затримуючись.
— Чому ти так віддаляєшся? — наважилася вона прошепотіти, ніби боячись зруйнувати крихку тишу.
Деймон зупинився, не дивлячись на неї.
— Бо я боюся, — сказав він, голос ледь чутний, — що, якщо відчиню цю двері, тебе поглине темрява, з якою я живу.
Вона крокнула до нього, але він зробив крок назад, збільшуючи простір між ними.
— Я не темрява, Деймоне. І якщо ти мене відштовхуєш, я можу просто піти.
Його погляд нарешті зустрів її очі — глибокі, повні болю і страху.
— І я боюся, що ти зробиш саме це.
Вони стояли в цій холодній тиші, де кожне невимовлене слово важило більше за крик.
Амплія відчула, як її серце розривається — не від ненависті, а від потреби бути почутою, відчуватися.
Деймон повернувся і вийшов у ніч, залишивши її саму під безжальним зоряним небом.
#2360 в Жіночий роман
#4876 в Фентезі
Відредаговано: 22.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
