Вогонь і Прах

Розділ 7 — Тіні минулого

Після нападу вони поспішали вглиб міста, далеко від небезпеки. Вулиці були порожні, лише тіні будинків танцювали в місячному світлі.

Деймон ішов попереду, напружений і мовчазний, а Амплія намагалася зрозуміти, що відбувається в його думках.

— Чому ти не говориш? — нарешті зважилася вона. — Ми вже вижили разом, хіба це не час довіряти?

Він зупинився, глянув на неї й злегка похитав головою.

— Довіра… — його голос був тихим, ніби він вагається. — Не завжди рятує.

Амплія відчула, як між ними вкотре виникає невидима стіна. Вона хотіла її зламати, але не знала, як.

— Я боюся тебе втратити, — раптом зізналася вона, дивлячись у його темні очі. — Не тільки через ворогів, а через те, що ти закриваєшся від мене.

Він відвів погляд.

— І я боюся, що якщо відчинюся, то покажу свою слабкість.

— А я не боюся твоїх слабкостей, — Амплія крокнула ближче. — Я хочу бути з тобою, таким, яким ти є.

Деймон мовчав. Його серце билося швидше, але він не робив кроку назустріч.

Натомість до їхніх вух долинув віддалений звук — схожий на кроки.

— Час іти, — тихо сказав він і, не чекаючи відповіді, повернувся у темряву.

Амплія залишилася стояти на місці, її думки плуталися, а серце вимагало відповіді, яку вона поки не могла отримати.

Подобається

#2394 в Жіночий роман
#4884 в Фентезі

Відредаговано: 22.09.2025