Вогонь і Прах
Розділ 1 — Той, хто прийшов уночі
Гори співали дощем.
Амплія сиділа на покрівлі старого монастиря, підібравши під себе ноги, дивилася на небокрай. Над горами миготіли блискавки, а кожен подих вітру приносив запах вологої трави та чогось давнього — схованого у камінні.
Їй щойно виповнилося вісімнадцять. Але це не було святом. Настоятелька вручила їй срібний медальйон із символом дракона — єдину річ, яку вона мала при собі ще немовлям.
— Це більше не твій дім, дитино, — сказала стара жінка і відвернулася.
Амплія не розуміла. Не відчувала страху. Тільки порожнечу. І щось ще — як легке пульсування в грудях. Наче її щось кликало.
Вона не знала, що за нею вже стежать.
Вночі вона прокинулася від дивного звуку. Легке дзенькання — якби клинок торкнувся каменю. Вона вийшла з келії босоніж. Кам’яна підлога холодила стопи.
У дворі стояв чоловік. Його обличчя було сховане під каптуром, але вона одразу помітила — очі. Зелені, глибокі, як темна вода. Її серце стислося.
— Хто ви? — прошепотіла.
— Той, хто повинен тебе забрати, — відповів він.
— Забрати?
— Якщо залишишся — ти загинеш.
— Чому? Хто ти?
Він зняв каптур. Його чорне волосся було вологим від дощу, а по щоках текли краплі — чи то дощ, чи щось більше.
— Мене звуть Деймон, — сказав він. — І я той, хто мав убити тебе. Але не зміг.
Амплія зробила крок назад.
Але щось у його погляді не давало втекти. Уперше за все життя вона не почувалася самотньою.
#2386 в Жіночий роман
#4930 в Фентезі
Відредаговано: 22.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
