Глава 7. Катніс Евердін

Гадаю отаку версію опоблікувати:

(Той самий день, що й десята глава)

Витираю кров з вуст тремтячою рукою. Досі не підводжуюсь із підлоги. Не хочу, щоб вони знову повалили мене.

Я не здаюся. Просто кидатися на них — нерозумно. У них зброя. Їх більше. Тож доводиться вдавати, ніби я втомився чинити опір.

Двері грюкнули.

Нарешті пішли.

Вони не знайшли записку. Навіть не оглянули кімнату. І не підозрюють, що сюди хтось міг проникнути. Просто прийшли, побили — й пішли.

Сідаю, притискаючись спиною до ліжка. Хочу полегшено зітхнути, але…

Двері знову відчиняються.

Я вже готовий. До нових ударів. До пострілу.

Але легені обпікає знайомий запах — кров і троянди.

Сноу.

Він мовчить. Не посміхається. Просто дивиться. Ні — оцінює. Перевіряє, чи добре спрацювались його люди.

— Пане Сноу? Що привело Вас до в’язня?

— Хотів поділитися новинами.

Новини, що напевно — брехня.

Мовчу. Хіба щось змінить, якщо я відповім?

— Учора повстанці підірвали бомбу в житловому секторі. Серед загиблих — діти.

Брехня. Правда ж?

— Це, звісно, не справа міс Евердін. Принаймні, я так гадаю. Хоча... хто знає, як далеко вона вже зайшла. Але після вибуху вона і містер Меларк записали звернення.

До чого він веде?

— У зверненні вона говорить про їхнє кохання. Все глибше занурюється в брехню.

Я не стримуюсь:

— А може, вона справді його кохає?

— А хто його знає. Можливо, навіть вона сама — ні.

Я не розумію, до чого він хилить. Навіть якщо Катніс удає кохання — яка йому з цього вигода?

— Минулого разу ви казали, що я боюся її. Ні, Цинно. Я захоплююся нею. Вона йде проти мене — і водночас грає мені на руку. Вона зібрала бунтівників. Завдяки їй я знаю, де гниє Капітолій. І вона ж допоможе мені його зачистити.

— Не вигадуйте.

— Не вигадую. Сойка — символ. Ідол. А ідоли… падають. І коли падають — за собою тягнуть усе, що символізували. І тих, хто в них вірив.

— Ідол?

— А може, я помиляюсь, — знизує плечима. Голос спокійний, майже втомлений.

Катніс — не ідол. Вона — людина. Жива, справжня. І тому небезпечніша за будь-який символ.

Тому він помиляється,бреше. Хоче, щоб я повірив у це.