Вогонь кохання
Вони були одружені вже майже десять років. І було за ці роки майже все : і невеликі непорозуміння, і серйозні скандали, і проблеми з коштами, і хвороби, і алкоголізм, і океан пролитих сліз.
Але потім все проходило. Говорили, договорювалися, ставали на місце один одного, боролися разом за збереження сім’ї, не спали ночі біля дітей, знаходили приводи для сміху та радості.
За ці роки вони пережили дійсно багато, але повністю так і не вивчили один одного.
Так і пристрасть стала минати, спадати. Ще й батьки додавали негативу, говорячи, що любов минає, а залишається лише звичка.
Вони раніше не вірили, а тепер повірили думці старших.
Тому перестали говорити один одному ласкаві, пестливі слова. Пропали звичні «Зайчику», «Котику», «Рибонько», «Сонечко».
Ще і життєві обставини, такі як карантин, відсутність стабільного доходу, негативні новини щодень по СМІ, вганяли в затяжну депресію обох.
- Мамо, - донечка з посмішкою підійшла ввечері. – Через два дні буде День усіх закоханих. І я хочу привітати всіх моїх друзів з цим святом. Адже кожен з них вартий любові.
І вона допомогла донечці зробити власноруч із залишків кольорового паперу, картону саморобні валентинки. І поки донечка старанно виводила кривенькі літери імен друзів на них, вона замислилась, чому вони з чоловіком перестали святкувати цей день.
Стало їй дуже сумно й тяжко на душі. Невже романтика завжди має вмирати через деякий час? Невже любов дійсно живе лише пару років? А як же далі жити? Без любові? Без романтики? Без пристрасті? Без почуттів? Ні. Вона вирішила, що в їхньому житті такого сценарію не буде. І пішла по хаті, прикидаючи в голові, що є, чого немає, чим можна замінити.
От і настав День усіх закоханих.
Вона звикла вставати раніше всіх, будити рідних, допомагати дівчаткам збиратися в школу, садочок. Лише потім збиралася сама.
Але сьогодні його поряд не було, коли задзвенів будильник.
Тільки хотіла вставати з ліжка, зайшов до спальні він. З горнятком її улюбленої кави з молоком.
- Доброго ранку, кохана, - ніжно поцілував її в вуста. – Така ж солодка, як і завжди. Люблю тебе.
Вона була здивована сюрпризом. Кава в ліжко була в далекому минулому. А швидкі збирання щоранку вбили звичку пити каву. Не було їй коли пити улюблений напій.
А тут… Це ж вона хотіла йому сюрприз зробити, привітати його зі святом. А він її випередив, ще й приємно здивував.
- Любий, зі святом тебе. Я дуже тебе кохаю. І вибач, що за останній час рідко тобі це кажу.
І дістала з-під подушки свою власноруч зроблену валентинку, де було вклеєна їх дуже давня світлина.
Він глянув на подарунок, на них, зовсім молодих на світлині, і зрозумів, що майже десять років тому зробив найправильніший вибір у всьому своєму житті – одружився з нею.
А вона задоволено пила каву поряд з ним.
Кава була випита, валентинка відкладена в сторону. А вони обійнявшись сиділи і ніжно цілувалися.
Діти здивовано дивилися на батьків. Їх ніхто не розбудив. Самі стали збиратися. Батьків не тривожили. Адже їхнє щастя та кохання було приємно спостерігати дівчаткам.
Тож з тих пір в їхній сім’ї стали святкувати будь-які свята. Іноді навіть просто влаштовували собі романтичні вечори.
Адже щоб зробити приємність один одному, не потрібні гроші чи привід. Щоб влаштувати приємний сюрприз дорогим тобі людям, не завжди потрібні свято.
Тепер вони точно знали, що можуть і будуть щасливими, щоб не трапилося. І що вогонь кохання – вічний. Варто його лише підтримувати.
#9740 в Любовні романи
#2359 в Короткий любовний роман
#3571 в Сучасна проза
Відредаговано: 15.02.2021