Глава 14

САНДРА

Прокинулася я від того, що не могла поворухнутися. Міцні руки обвивали мою талію так, що я не могла навіть ворухнутися. Якось вибравшись із сталевих обіймів, поспішила відкрити портал у свої покої. І, так, я ганебно втекла, поки Рей ще спить. Ні, сьогоднішня ніч була чудовою, але я просто не знала, що мені робити далі. Я металася по кімнаті і від спогадів у мене раз у раз спалахували щоки. Але які б слова мені не нашіптував демон уночі, я жодного разу не почула того, що дійсно хотіла почути. Він жодного разу не сказав, що любить мене, або що я дорога йому.

Сьогодні, я вирішила змінити улюблене чорне, чоловіче вбрання і одягла прекрасну смарагдову сукню, розшиту дрібними смарагдами. З прикрас на мені була тільки тіар з чорними, як сама темрява діамантами. Зі своїх покоїв, вже за звичкою, я вирушила прямо на кордон, треба було дізнатися, як справи. Фарр і К`Аран зустріли мене запитуючими поглядами, адже за ці місяці вони не звикли мене бачити у подібному вбранні. Та й стражники, побачивши мене в такому вигляді, витягли шиї. Фарр зміни ніяк не прокоментував, за що я була йому вдячна, лише багатозначно посміхнувся.

- Як йдуть справи? - перервала я тишу.

- Все тихо, Ваша Величність, а чому ви одна? - поцікавився Фарр, але тільки-но він встиг це вимовити, як осторонь від нас відкрився портал і з нього вийшов злий як чорт Рей.

Крила роздратовано тремтять, руки стиснуті в кулаки до побілілих кісточок. Невже його так розлютило те, що він уранці не знайшов мене поряд із собою?

- Я значить голову зламав, куди ж ВТЕКЛА, - це слово демон особливо виділив, - моя королева з самого ранку, а вона, як виявилося, вже на всю займається справами. Хоч і має бути зараз зовсім в іншому місці, – останню фразу, Рей буквально прогарчав.

Якщо він думав, що застане мене зненацька або змусить червоніти після своєї гнівної тиради, він помилився. - У мене виникли важливі справи, - з незворушним виглядом відрізала я, чому демон ще більше прийшов у сказ. Не кажучи більше ні слова, Рей одним стрибком подолав відстань між нами, підхопив мене на руки і вже за мить я опинилася знову в його покоях. Кинувши мене на ліжко, демонюка почав крокувати сюди-туди по кімнаті з таким виглядом, що хотілося негайно залізти під ковдру і вдати ніби мене тут немає.

– Ти! - Обернувшись у мій бік, Рей ледве стримував свою лють. - Ти втекла! – констатував він.

Я сиділа в ліжку підібгавши під себе ноги і мовчала, а що казати якщо це правда. Не казати ж йому, що я втекла боячись стати другою Луарою поруч із ним. Коли вночі сказала, що люблю його, окрім пронизливого погляду та посмішки, у відповідь нічого не отримала. "Сандро, ну хто ж тебе тягнув за язик?!" Лаяла сама себе, сидячи в ліжку і вислуховуючи гнівні промови демона. Звісно, ​​йому не сподобалося, що я пішла. Він вважав би за краще щоб я, як і всі його наївні дури, дивилася на нього закоханими очима. Я шукала його весь цей час, докоряла собі, що це все через мене, а коли знайшла зовсім втратила голову. Зрозуміла, що остаточно пропала ледь побачила його в моїй старій, тренувальній залі. На що сподівалася тільки, безглузда! Що він одразу скаже, що любить? О, Хель! Олександра, наївне дівчисько, повелася на демонічні хитрощі, тепер пожинай! За своїми роздумами я зовсім перестала слухати, що казав Рей. Опритомніла вже тоді, коли мого плеча торкнулася гаряча долоня.

- Ти мене чуєш? - гнівний тон нікуди не подівся.

- Я вас чую, Ваша Величність! А зараз, прошу пробачити мені, у мене важливі справи! Потрібно підготуватися до завтрашньої урочистості! - зістрибнувши з ліжка і підібравши спідниці, я рішуче попрямувала до дверей, але не встигнувши зробити і кілька кроків, знову була схоплена і в мить притиснута до демона.

- Що ти твориш, чорт забирай!? - прошипів мені в обличчя демон.

– Пусти!

- Що означають усі твої витівки? О, Хель! Жінка, ти мене з розуму зведеш! - сказавши це демон вп'явся в мої губи обпалюючим поцілунком.

Каюсь, щойно його губи торкнулися моїх, я вже була готова забути все, що надумала. Але одна нав'язлива думка не давала спокою, в голові щоразу спливали слова...

Чергова іграшка...

Я спробувала відштовхнути демона, але марно. Натомість мене ще міцніше стиснули в обіймах. Ну що ж, значить діятимемо інакше.

- Ай, що ти твориш взагалі? - відскочив від мене, Рей прикриваючи закривавлену губу.

- Не смій до мене наближатися! - Пригрозила я, вибігаючи з покоїв, залишаючи там нічого не розуміючого демона з прокушеною губою.

Зараз мені хотілося побути на самоті. Морок вже чекав мене на площі. Щойно я опинилась у нього на спині, ми злетіли в небо. Зараз це те, що мені потрібне. Свіжий вітер обдував моє палаюче обличчя, приводячи думки в порядок, даючи можливість усе добре обміркувати. Те, що я більше не підпущу до себе Рея, я вирішила одразу. Якщо мені доведеться бути королевою темних, я буду нею! Демони не відпустять справжню королеву, але я більше не піддамся на хитрощі цього спокусника і заміж за нього не вийду! Досить того, що всі і так думають, що ми одружені. Я не збираюся бути "однією з". Твердо все вирішивши, ми з Мороком продовжували насолоджуватися польотом. Вдосталь налітавшись і все добре обміркувавши, ми повернулися назад у замок вже в сутінках. На майдані мене зустрів схвильований Естес.

- Ваша Величність, де ж ти була?

- Щось трапилося? Щось із Реєм? - у голові одразу зароїлися найгірші думки.

- Ні, ні, - поспішив запевнити старий. - З ним усе гаразд, якщо не рахувати того, що тебе розшукують по всьому королівству з самого ранку! Рей у сказі! Він не зміг відстежити твою магію.

- Отже у сказі!? - мою усмішку не зміг побачити тільки сліпий. Естес ствердно кивнув і посміхнувся.

- Так, і ще одне, - усмішка сповзла з лиця старого. - Фарр потрапив йому під гарячу руку, намагався йому щось довести, коли Рей був у бойовій іпостасі...

- Що з ним? – перебила я Естеса. - Що з Фарром? Він живий? Де він? - Вимагала я відповідей.