Глава 8

- Чорт! Потрібно знайти Крафея якнайшвидше! Чекай тут! - Скомандувала я і кинулася до виходу. Мені треба було терміново переодягнутися. У сукні бігати лісом ще те задоволення, скажу я вам. Я більше не збиралася чекати настання темряви. Своєю витівкою я, схоже, ще сильніше розлютила професора і він перейшов до активних дій. Отже, треба було знайти його і якнайшвидше. Щось мені підказувало, що якщо ми знайдемо, де заховані стихійники, то знайдемо і Рея. Тільки як їх знайти і де, я гадки не мала.

Софія вже була в моїх покоях, а на ліжку лежав чоловічий одяг.

- Ваша Величність, Леді Кетрін сказала підготувати вам ці речі.

- Дякую, можеш бути вільна.

Щойно Софія покинула мої покої, до мене увійшла матінка.

- Олександре, так те, що сказала Кетрін, справді, правда? Ти тепер королева демонів? - мама була не дуже й засмучена.

- Так, саме так!

- Те, що ти говорила сьогодні на палацовому майдані, правда? - голос на мить став стурбованим.

- Я сама точно не знаю. Якщо вірити Крафеєві, то так! Правда! - Не стала приховувати я.

- Ти зараз збираєшся знову шукати його? Ти дійсно так любиш цього демона? - здавалося питанням не буде кінця.

- Так, я збираюся знову до завіси. Потрібно якнайшвидше знайти стихійників, - чесно відповіла я.

- Отже, любиш, - констатувала факт мама. - Ну що ж, тобі буде потрібно багато сил, - взявши мене за руку, мама почала щедро ділитися зі мною магією. Тільки-но ми закінчили, я швидко переодяглася і поспішила вниз до Фарра.

Увійшовши до кабінету, я не очікувала побачити там батька.

- Люба, ти ж не думала, що я зможу відпустити тебе одну? - Посмішка не сходила з обличчя батька.

- Дякую, - це все, що я могла зараз видавити із себе. Непрохані сльози знову застелили очі.

- Ну, ну, що ти, - підійшовши ближче батько міцно обійняв мене. - Знайдемо ми твого демона, не плач! - відсторонившись, ласкаво зазирнув у мої очі батько.

Взявши себе в руки та заспокоївшись у рідних обіймах, я відкрила портал до завіси. Щойно ми ступили на зелену траву, К`Аран доповів, що нічого незвичайного сьогодні не сталося. Ніхто не зник під час патрулювання. Все тихо і спокійно, зате сюди регулярно стікалися демони з доповідями з інших кордонів. По всій території завіси пропадали вартові. За сьогоднішню ніч зникли двадцять демонів. Їхні тіла не знайшли також. 

Цілий день ми провели в походах від завіси до завіси, але ніякого результату. Усі наші зусилля були марними. Вже пізно ввечері ми повернулися до палацу. Батько вирушив провідати маму, а ми з Фарром залишилися в кабінеті. Каюся, ми обманом привели мого батька назад у замок, щоб потім піти вже вдвох, знову до завіси. Я не хочу щоб ще одна рідна мені людина постраждала від лап цього чудовиська.

- Як він так швидко може пересуватися з місця на місце? - спантеличено спитав Фарр.

- У стихійників резерв набагато більший, ніж у простого мага. Думаю, що з їх допомогою він часто може відкривати портали, - пояснила я.

- Чим більше відстань ти хочеш пройти, тим більше магії буде потрібно. Завіса дуже довга, а він за ніч встиг побувати у двох її краях. Мабуть, він і сам підживлювався магією стражників, - припустив Фарр

. – Сьогодні нам треба бути біля завіси. Думаю, він сьогодні повторить свою подорож. І ще, передай усім мій наказ: якщо хтось, запідозрить щось підозріле, дозволяю перетнути кордон негайно для затримання злочинця!

- Так, Ваша Величність!

- Ваша Величність, нарешті ви тут! - до кабінету влетів захеканий Естес.

- Що трапилося?

- Ваша Величність, я так більше не можу! Вони мене просто зведуть з розуму! – почав старий.

- Хто зведе з розуму? Розкажи нормально у чому справа?

– Як це хто? Ви самі сказали мені займатися всіма справами у палаці!

Коли я таке говорила зовсім не пам'ятаю, а Естес розпалювався все більше.

- Перше, що потрібно зробити, це ваша свита! Королеві без супроводу не можна! Я закотила очі, цього мені зараз лише не вистачало. - З початку бажаючих не було зовсім, я навіть уже встиг засмутитися. Але після вашої заяви вранці бажаючих набігла добра половина міста! Що мені робити Ваша Величність? Вони всі хочуть потрапити до палацу! - Естес кажучи все це, активно жестикулював руками і плескав очима, ну точно дитина. А Фарр, сидячи в кріслі, тихенько посміювався.

- Отже так! Ти це почав, тобі з цим і розбиратись! Раз, як ти кажеш, мені це все потрібно, значить вибери п'ять дівчат, які супроводжуватимуть мене, не більше! – відрізала я.

- Всього п'ять? Але, якщо я їм відмовлю, боюся вони мене точно підсмажать, - зарепетував старий пройдисвіт. Зробивши глибокий вдих, я продовжила:

- П'ять, Естес, не більше! - Фарр у кріслі вже відверто сміявся, а старий все голосив, що демониці дізнавшись про кількість місць, просто з'їдять його живцем.

- Добре, не голоси! Можеш свій відбір проводити прямо на площі, Морок не дасть тебе образити! Сміливо можеш на нього покладатися! Це все? - Нетерпляче запитала я.

Після моїх слів старий аж засяяв, вклонився і шмигнув за двері.

- Вміє він добиватися свого, - Фарр усе ще сміявся.

- Так, у сміливості, ну чи дурниці йому не відмовиш! Ідемо?

– Олександра! Ти вирішила залишити мене тут? - не встигла я й кроку зробити у бік порталу, як до кабінету знову зайшов батько.

- Вибач мені, але так треба! Залишайся тут і захищай маму і Кет, а ще, якщо доведеться, Естеса від невгамовних демониць, - я тепло посміхнулася і зробила крок у відкритий портал, слідом за мною йшов Фарр.

04.01.2023

Обходячи сьогодні вдень кожну завісу, я наказала за будь-якої незрозумілої ситуації, терміново доповідати особисто мені! Тому, повернувшись до К`Арану, ми з Фарром почали терпляче чекати на новини. Ніч сьогодні видалася холодною. Все небо було затягнуте сірою пеленою так, що місячне світло зовсім не пробивалося крізь неї. Все говорило про те, що вночі буде дощ. Погода залишала бажати кращого. З першим гуркотом грому відкрився портал, з нього вийшов поранений демон, що спливав кров'ю, і тут же впав на траву, знепритомнівши. Фарр швидко підняв його і переніс у намет командувача. Привівши його до тями, ми дізналися, що на північну завісу було скоєно напад, всі сторожі або вбиті, або спустошені до смерті.