Глава 21

Сандра

Розплющивши очі, зрозуміла, що за вікном уже світанок. Поруч зі мною на ліжку мирно сопіла Кетрін. Схоже, вона провела тут усю ніч. Але що сталося вчора? Повільно прокручуючи в голові вчорашній вечір у вітальні демонюки, згадала, що від надлишку емоцій знову спалахнула. На цей раз я не зуміла так легко загасити полум'я, як минулого разу. Професор казав, що бачив, як колись спалахнув Рей. Потрібно буде розпитати про це детальніше. Вставши тихенько з ліжка, щоб не розбудити Кет, підійшла до вікна. На площі перед замком спав Морок піднявши над собою купол.

- Сандро, ти чому встала з ліжка? - ще сонним голосом пробурмотіла Кет.

- Я добре почуваюся. Просто вчора трохи перехвилювалася. Різко сівши в ліжку і проганяючи сон, Кетрін суворо сказала:

- Ти маєш мені все розповісти з самого початку! Як сталося так, що ти стала істинною одного короля, причому будучи фавориткою іншого?!

Підійшовши до ліжка і сівши навпроти сестри, почала розповідати все з самого початку. Про Морока і те, як його хотіли забрати. Про професора Крафа, який мені в усьому допомагав і навіть про стихійників, яких король тримав спустошеними в якомусь секретному місці. Під час мого оповідання у Кетрін все більше округлялися очі. А коли я закінчила, Кет випалила:

- Мдааа, я б тоді теж втекла. Але Рей, мені здається, він, дійсно, тобою дорожить.

Не встигла я обуритися, як у двері постукали. Кет поспішила відчинити.

- Леді, ви вже прокинулися? Я прийшла допомогти вам зібратися до сніданку. Його величність наказав накрити в малому залі. Ще до вас зараз має прийти лікар, оглянути вас, ваша Величність, — скоромовкою сповістила нас одна зі служниць.

- Чудово, Софіє. Принеси мені нове плаття і візьми ще одне для леді Сандри, - видно, що сестра себе тут дуже непогано відчувала.

Вона легко віддавала накази служниці, ніби була в нас вдома. А значить, я все ж таки дарма турбувалася. Але зізнаюся, побачивши вчора сестру в сльозах, думки підпалити демонюці його бездоганний костюм, відвідували мене неодноразово.

Ледве встигнувши поспіхом прийняти ванну і переодягнутися, як двері спальні відчинилися, і в кімнату важливою ходою зайшов ще один демон.

- Ваша Величність, бачу вам уже набагато краще! Прекрасно! Не кожному демонові, вдається утихомирити свою другу іпостась, коли вона рветься назовні вперше. Ви велика молодець!

- Іпостась? - Сказати, що я була здивована, це нічого не сказати. Я була в повному шоці від почутого.

- Так, іпостась. Раніше такого не траплялося, але раніше і справжніх королів не знаходилося. Все через те, що у вас мешкає справжня темрява. Вона розбудила вашу другу форму.

Говорити про те, що це відбувалося до відбору, я не стала. Із цим треба розбиратися. Але зараз було дещо ще, що турбувало мене набагато сильніше, ніж моя іпостась. Алан! Він рано чи пізно все одно дізнається, що я тут. Мені потрібно було терміново поговорити з Реєм, розповісти про плани Алана. І зробити це потрібно обережно. Оглянувши мене з голови до п'ят, лікар сказав, що моє здоров'я в нормі, і я можу спуститися до сніданку, що ми з Кет і зробили. Щойно я зробила крок у малу залу, їсти перехотілося відразу. За великим столом сиділа Луара і задоволено посміхалася. Як зазвичай у дуже відвертій сукні та з яскраво-червоними губами. Виглядало дуже зухвало.

- Олександро, як ти почуваєшся? - Ледве варто було мені увійти, як Рей вставши з стільця, попрямував до мене.

- Все гаразд, не турбуйся. Мені потрібно з тобою поговорити, бажано зараз і без зайвих вух! - кивнувши у бік демониці, почала чекати дій у відповідь.

- Луара, вибачся перед леді Кетрін і покинь нас, - сказав Рей.

Посмішка на обличчі демониці зникла без сліду. Вона хотіла було заперечити, але наткнувшись на пильний погляд Рея, все ж таки вибачилася перед Кет.

- Вибачте, леді Кетрін, за мої грубі слова. Не знаю, що на мене найшло, - процідила крізь зуби та й не дочекавшись відповіді залишила нас утрьох. Я вже хотіла розпочати розмову, але мене випередив цей коронований вискочка.

- Ваша перша умова виконана. То про що ви хотіли поговорити, моя королева?

Вирішивши не звертати уваги на шпильки демонюки, почала розмову.

- Справа в тому, що я маю певні відомості про те, що Алан готується до війни! - з занепокоєння почала я. Але на мої слова Рей лише засміявся.

- До війни? Олександра, Алан занадто боягузливий, щоб почати війну!

Але я, залишивши його сміх поза увагою, продовжила. Почувши про стихійників, які мирно чекають свого часу, Рей все ж таки напружився і про щось задумався. А потім поставив зовсім не те питання, яке я очікувала почути.

- Навіщо ти мені все це розповідаєш? – цілком серйозним голосом поцікавився демон.

- Я хочу уникнути кровопролиття. Потрібно знайти цих стихійників і як би це зараз не прозвучало, але їх треба знищити. За словами професора, вони стали бездушними монстрами, здатними на все. Якщо ми їх знайдемо, зможемо уникнути війни. Я лише хочу, щоб мої рідні люди були у безпеці.

- Якщо все так, то навіщо тобі мені допомагати? З такою міццю, як ти кажеш, у нас просто немає шансів. Ти могла б уникнути весілля зі мною.

– Я не хочу війни. Минулого разу вона забрала половину моєї родини, не хочу щоб це повторилося!

- Ти не хочеш війни, але все ж таки, розповіла мені плани Алана. Що тоді мені завадить просто зараз, без попередження напасти на хмарні землі?

- Ти не зробиш цього, - у моєму голосі з'явилися неспокійні нотки.

- Я лише прошу знайти стихійників і знищити! Тоді Алан буде безпечним. Можна обійтись без війни!

- А якщо він знову збере свою слухняну армію? Що тоді? - роздратовано спитав Рей.

- Потрібно надати докази, про те що зробив Алан! Мені більше нема в кого просити допомоги! Повернуться я не можу, одразу стану здобиччю короля.

Лукава усмішка заграла на гарному обличчі демона. Стоп, я сказала гарному? Що це на мене найшло? На нахабному, безсоромному обличчі демона!