Глава 19

Минув уже цілий місяць, як ми втекли з дому. Все складалося чудово. У мене є свій заїжджий двір, який, зізнаюся, дуже популярний і приносить стабільний дохід. Так само, я нічого не чула весь цей час ні про Алана, ні про Рея. Для мене все складалося вдало, до одного моменту. Увечері, я як завжди сиділа за своїм улюбленим столом і перевіряла рахунки, підраховуючи витрати за останній тиждень у "Перлині". Несподівано, вхідні двері досить різко відчинилися і я відчула на собі чийсь погляд. Відірвавшись від паперів, я подивилася на нових гостей і жахнулася, на порозі моєї таверни стояв король Рей, власною персоною і з ним ще четверо. Одного з них, я впізнала, це був той самий демон, який допоміг Луарі. Серце пропустило удар. Рей невідривно дивився на мене. На мить я подумала, що він мене впізнав. Зробивши найбайдужіший погляд на який я була здатна в даній ситуації, продовжила перевіряти звіт. Але думки були повністю зайняті аж ніяк не цифрами. Що він тут робить? Погляд короля в'їдався під шкіру, жалячи наче жало. Сумніваюсь, що він приїхав із офіційним візитом. Але все ж таки, сподіваюся, вони повечеряють і поїдуть звідси. Коли Еліс принесла їм ключі від кімнат, моя крихітна надія розчинилася. Адже він не міг мене впізнати?! Не міг же? Забравши ключі, всі п'ятеро вирушили нагору, а Еліс поспішила до мене.

- Алексе, що нам робити? – прошепотіла дівчина одними губами.

- Поводься природно, вони не могли нас впізнати! - Переконувала я Еліс, а заразом і себе.

Цілий вечір я не знаходила собі місця. Згадавши про те, що Сані вечорами випускає Вайта, поспішила на заднє подвір'я, щоб уникнути зайвих питань. Відчинивши двері, побачила, що Вайт знову зайнявся своєю улюбленою справою - ляканням коней.

- Ах ти безсоромний! Ану стояти! Куди ти зібрався? Я тобі скільки разів казала, не лякати мені гостей! - я вже не раз заставала Вайта за цим заняттям.

Вже за секунду Вайт зайнявся ще однією своєю улюбленою справою. Він ніби поставив собі за мету - щоразу, я йшла від нього вся в слинах. Виявилося, що фініри дуже велелюбні і дуже слиняві. Ледве "відбившись" від своєрідних ласок вовка, сказала:

- Ну, все, все вистачить! Давай іди до себе, перелякав тут усіх.

Вайт дивився на мене нічого не розуміючи, адже його щодня випускали гуляти, а сьогодні замикають.

- Малий, доведеться трохи потерпіти: у нас несподівані гості. Потім обіцяю, що випущу тебе і ми разом прогуляємося.

Зачинивши двері на замок, пішла заспокоїти коней, Вайт їх добряче налякав. Зайшовши в стайню мою увагу привернув синя чорний кінь із прекрасною, хвилястою гривою. Він схвильовано перебирав копитами і шумно втягував носом повітря. Вирішивши його заспокоїти, я підійшла і погладила тварину, примовляючи:

- Ну от, усі заспокоїлися.

Заспокоївши коней, я пішла назад у таверну.

Вечір, що залишився, пройшов спокійно, наскільки це взагалі було можливо. Адже всі мої думки були там, нагорі, де зараз мирно спав один демон, який раптом уявив, що я його королева. Прокинувшись вранці, я довго чепурилася. Навіть попросила Еліс зробити мені гарну зачіску, сама не знаю навіщо. Спустившись униз, дізналася від Мартіса, що демони рано-вранці покинули "Перлину". Потрібно було б порадіти, що все пройшло так успішно, але чогось радості не було.

Цілий день я провела в поганому настрої, а ввечері принесли листа від Вірра. Король остаточно одужав і герцог обіцяє, що як тільки розправиться зі справами, які накопичилися за його відсутності в столиці, то приїде до нас. Ще через місяць, Вірр таки приїхав і привіз із собою зовсім несподівані новини з чого мені стало ясно, що якщо я не повернуся, трапиться непоправне.

- Що ти сказав, повтори ще раз! - я не могла повірити в те, що говорив Вірр.

- Король темних земель нарешті вибрав собі наречену! У палаці Темної Ночі через тиждень відбудеться весілля. Ім'я майбутньої королеви темних – Кетрін Беліз, – нічого не розуміючи, повторив він.

Далі я вже нічого не чула. Кеті, моя Кеті! Він забрав її замість мене! Значить, це був не просто візит! Він справді шукав мене, а не знайшовши, вирішив помститися, забравши Кетрін. Кет завжди брала всю провину на себе, вигороджуючи мене в дитинстві. Моя старша сестра, моя Кет, зараз у лапах цього чудовиська! Більше того, вона готується вийти за нього заміж замість мене. Цього дозволити ніяк не могла.

- Вірр, мені треба до палацу!

- Ти хочеш відвідати короля Еріка? - герцог з подивом дивився на мене.

- Скоріше королю Рею! Мені треба до палацу Темної Ночі, Вірр!

- Що? Навіщо тобі до палацу темних? - мабуть, професор нічого не розповів Вірру, а лише попросив сховати.

Ну що ж, настав час розповісти герцогу, чому я ховаюся і для чого мені потрібно терміново до темних. Вислухавши мене дуже уважно, він кілька хвилин мовчав, обмірковуючи почуте.

- Вірр, вона моя сестра! Я не можу дозволити їй мучитися замість мене.

- Алексе, я думаю, що він просто хоче тебе виманити. Він шукав і не знайшов, вирішив використати сестру як приманку.

- Це через мене він її забрав, я не можу просто сидіти склавши руки! Вірр, мені потрібно до палацу, ти мені допоможеш?

- Алекс, я .....

– Олександра. Моє ім'я – Олександра.

- Добре. Я все підготую. На драконі дорога буде у рази швидше. Якщо ти відзначена пітьмою, то проблем із переходом кордону виникнути не повинно. За кілька днів ти будеш на місці.

- Спасибі тобі. І ще щось хотіла в тебе попросити. Не кажи нічого Лисі. Коли я піду, господаркою "Перлини" стане вона. Я залишу їй листа, а до цього їй не потрібно нічого знати.

Вір виразно кивнув і покинув таверну. Я ж залишилася віч-на-віч зі своїми думками. Як він міг так вчинити! Поки я роздумувала про підлу сутність цього негідника, у таверну зайшли кілька людей, сіли за столик і замовивши їжу почали щось тихо обговорювати. Прислухавшись до розмови, зрозуміла, що вони обговорюють майбутнє весілля Рея. Він не знає де я, тому розпустив чутку про швидке весілля, добре подбавши про те, щоб я все дізналася.