Глава 14

Рей 

Перед самим відбором до мене заглянув Фарр і розповів цікаву історію. Коли він оглядав околиці, щоб на відборі не було жодних сюрпризів, помітив служницю. Вона явно від когось ховалась. Впізнавши у ній ту саму дівчину, яка прислужувала, як він висловився, червоноволосій дияволиці, вирішив за нею простежити. І як з'ясувалося не дарма! Моя вогненна діва збиралася тікати! Ця новина мене здивувала. Але все ж таки, більше мучило питання, чому? Навіщо їй втеча? Запитань було багато і жодної відповіді.

Входячи до бальної зали, я шукав поглядом її. Наткнувшись на спопеляючий погляд янтарних очей, не зміг стримати посмішки. А дівчина гордо підняла носик і демонстративно відвернулася в інший бік. Злиться на мене за сьогоднішній ранок. Розглядаючи свою прекрасну відьмочку, помічаю на її голові тіару. У скронях починає стукати, хочеться негайно згорнути комусь шию, бажано Алану. Зусиллям волі, беру себе до рук. Починається відбір і нічого не відбувається. Сфера не реагує на жодну з учасниць! Зал жваво загудів. Різко видихнувши вирішую всіх заспокоїти.

- Ну що ж. Хто ми такі, щоб сперечатися зі істиною  пітьмою!

Не встиг я домовити, як до мене прилипла Луара, причому намертво. Я спостерігав як Алан прямує до моєї дівчинки та мимоволі стиснув кулаки. Вони вийшли на середину зали і закружляли в танці, а потім, дівча втекла до сусідньої зали і не виходила. Дивна поведінка для фаворитки. Або, вона просто не могла не прийняти таку "втішну" пропозицію?

- Рею, я не можу повірити, що сфера нікого не обрала. Сьогодні справді чудовий день! - Алан не приховував своєї радості.

- Так, прекрасний, - сухо відповів я, стежачи за червоним силуетом, який явно хотів покинути нас усіх. Дівчина повільно, але впевнено, крокувала до виходу, не помічаючи, що йде прямо мені до рук.

- Ти обіцяв мене познайомити з господаркою дракона, - нагадав я.

- Ах так, звичайно! – посміхнувся Алан.

Побачивши мене, дівчина здивовано глянула, але одразу натягла маску байдужості.

- Сандра, люба моя! Я хотів тебе представити Його Величності, - Рей, це Олександра, найкраща учениця лорда Крафея. Боюся, вона перевершить будь-кого в цій залі.

- Олеексаандраа! - протяжно промовив я.

Нарешті я дізнався як звуть цього чортеня!

- Просто Сандра, Ваша Величність!

- Зробіть мені честь Сандра, потанцюйте зі мною.

- Із задоволенням!

Кружляя в танці не зміг промовчати.

- Так ось, на кого ви чекали в саду! - Натякаючи на її тіару на голові, прошепотів я, нахилившись до її вуха. Сандра явно не очікувала, що я почну цю розмову.

- Ваш вчинок був огидний! - Шипить змією.

- Бачу, поцілунки Алана вам більше до вподоби!? - В очах вогонь! Злиться!

Через секунду дівчина починає усміхатися. Задивившись на її пухкі губи, знову програв. Підступне дівчисько, з розмаху встромило свій підбор мені в ногу. Мстиво притискаю її ще міцніше і шепочу:

- З вами треба бути завжди напоготові, ніколи не знаєш коли тобі прилетить пульсар, або ж гострий підбор.

Горделиво піднявши підборіддя, уїдливо сказала:

- Ну, ви ж чули, що сказав Його Величність. Я можу перевершити будь-кого в цьому залі!

– Тоді пропоную магічну дуель.

- Дуель?

- Так, дуель! Зі мною! - випалив я на одному диханні, спостерігаючи як в її очах знову спалахує полум'я. - Ну ж, ти ж найкраща учениця! У тебе, мабуть, дуже сильна стихія. Судячи з того, що ти прожгла дірку в сукні Луари, стихія – вогонь! Погоджуйся Олександра! - Наполягав я, впевнений у своїй перемозі. І, щоб домогтися її згоди, вирішив додати один маленький пункт:

- Якщо перемогу здобу я, ти мене поцілуєш, сама! - дивитися, як її очі загоряються щоразу, коли вона сердиться, одне задоволення!

Присунувшись до мене ближче, обдаючи мене гарячим диханням, отруйно прошепотіла: - Навіть не мрій!

- А якщо виграєш ти, я так і бути, не скажу Алану про втечу, - давши дівчинці зрозуміти, що я знаю про її плани, стежив за її реакцією. В мить розгубивши всі свої шипи, вона дивилася на мене розгубленими очима про щось розмірковуючи.

- Еліс .... - Стогін розчарування зірвався з її губ.

Поки я розповідав, як усе дізнався, танець закінчився. Звісно. я не збирався нічого розповідати Алану. Лише хотів, щоб вона погодилася на мою пропозицію. Мені справді було цікаво, на що вона здатна, охоронці не прилітають до слабких архів. А приємний бонус від моєї перемоги стояв перед очима.

- Ну ж, Олександра, зважуйся!

Усю дорогу, що ми йшли назад до Алана, Сандра про щось думала. Луара стояла поруч із королем про щось жваво розмовляючи.

- Я згодна, Ваша Величність.

Алан цю ж секунду засунув свій цікавий ніс у нашу бесіду. Почувши, що я запропонував Олександрі, посміхнувся. І навіть попередив, щоб я був обережнішим, адже дівчисько поклала двох архімагів. Для нас звільнили половину зали.

– Перший удар за леді! - голосно оголосив я, вже передчуваючи підступний вогник у бурштинових очах.

Як я і припускав, у неї була вогненна магія. Нічого особливого. Перші два удари розбилися об щит, не завдаючи тому майже жодної шкоди. І це найкраща учениця? Я був упевнений, що цей бій скінчиться так і не встигши початися. Відразу після мого першого удару. Піднявши руку, випустив магію. Удар досяг своєї мети, повільно розтікаючись щитом. Навіть якщо в неї вистачить сил відновити щит, то для наступного удару навряд чи. І як вона могла здолати двох архімагів?

Я мав рацію, вона відновила щит, але зволікала з ударом. Я вже хотів запропонувати відкласти нашу дуель, але побачене змусило мене передумати.

Дівчину в мить ока оточив фіолетовий туман, в руках спалахнули стихії, відразу дві! Повільно зливаючи їх, вона невідривно дивилася мені в очі. Я про себе чортихнувся. Не здивуюся, якщо вона має всі стихії. Так і сталося!

Тепер зрозуміло, чому Алан так усміхався. Вона не поступалася мені силою, з кожною секундою я переконувався в цьому все більше. Ми кружляли залом, обмінюючись ударами руйнівної сили. Після першого потужного удару, зауважив як оточуючі, один за одним почали виставляти щити. Заклинання з гуркотом врізалися один в одного. Дуель порядком мене вимотала, але яскравий блиск очей не давав мені спокою.