Глава 13

Ого! І ця вульгарна жінка фаворитка Рея?! Прекрасно! Приїхав сюди за дружиною та притягнув із собою коханку! Уфф! Не заздрю ​​його майбутній дружині!

Зал наповнювався гостями, а я не поспішала виходити зі свого укриття. Кілька разів на балкон намагалися увійти але, зустрівши на шляху блок, проходили повз, так що деякий час мені вдалося побути на самоті і зібратися з думками. Нарешті всі гості були на місці, про що оголосив секретар. Зараз після відбору почнеться бал. Сумніваюся, що перший танець Алан танцюватиме з кимось іншим, тому настав час залишати свій притулок. Прибравши блок та ілюзію, яку все ж таки довелося поставити, я почала спускатися з другого поверху. На щастя, моєї появи ніхто не помітив, тому що в цей момент у протилежному кінці зали відкрилися стулки головних дверей і всі вітали королів.

Спустившись у зал, я приготувалася до безмежного потоку зневаги та заздрощів. Багато хто мріяв зараз, опинитися на моєму місці.

Натовп розступався на всі боки, жінки присідали в реверансах, чоловіки галантно схиляли голови. Невже мені таки вдасться розглянути Рея? Від хвилювання, що нахлинуло, я прикусила губу. Поглядом, з-під опущених вій, вдивлялася в демона. Це він! Він! Рей! Сьогодні у саду, це був він! Я швидко відвела погляд убік, намагаючись зосередитися на кому небудь ще, щоб не бачити нахабне, самовдоволене обличчя демона. Я спробувала взяти себе до рук. Магія вирувала в мені, не знаходячи виходу. Хотілося зіпсувати це гарне обличчя. І начхати, що він король! "Так, Сандра, спокійно! Усміхаємося, вдих-видих. Так то краще!" - Подумки я намагалася взяти себе в руки. По залі вже пролунала чутка, що король обрав собі фаворитку. Потрібно відповідати новому статусу! Трохи заспокоївшись, продовжила спостерігати за відбором, що вже почався. До зали внесли велику прозору кулю. Кожна дівчина підходила і торкалася долонею до сфери, але нічого не відбувалося. Сфера ніяк не реагувала на торкання. Ось остання учасниця і... знову нічого. Зал жваво загудів. Такого ще не було, завжди вибиралися троє дівчат. Зазвичай у центрі сфери зароджувався невеликий потік темряви, це було ознакою те, що дівчина пройшла відбір. А зараз нічого не відбувалося! Зовсім!

- Ну що ж, - різкий голос перервав гомін голосів.

- Хто ми такі, щоб сперечатися із справжньою пітьмою! - Вимовив король демонів, як мені здалося, з полегшенням.

Відбір було завершено, а сфера так і залишилася стояти у центрі зали. Коли заграла музика, біля Рея відразу виявилася ця дівчина. Спостерігаючи цю парочку, не відразу помітила, як до мене підійшов король і запросив на танець.

- Сандра, настав час відкривати святковий бал! І сьогодні він справді святковий! - Не чекаючи моєї відповіді Алан взяв мене за руку і вивів у центр зали.

Кружляючи в танці з королем я відчувала на своїй шкірі кожен гнівний, кожен заздрісний погляд! Особливо один! Він пропалював мене наскрізь.

Після танцю я, звільнившись із обіймів короля, вирішила освіжитися. Пройшовши до зали з напоями та частуваннями взяла собі сік.

- Вибачте люба. У мене не було шансу перед вами вибачитись! - почувши за спиною знайомий голос демониці, обернулася. - Я перепрошую за свою поведінку тоді, - червоні губи розтяглися в удаваній посмішці. - Я Луара, - вона продовжувала мило посміхатися.

– Олександра. Ви мені теж вибачте, я вам спалила сукню, - я не пропустила можливості нагадати про дірку в її вбранні.

- О, дрібниці, - демониця була в чудовому настрої, швидше за все через те, що сфера нікого не обрала. Випивши келих шампанського, дамочка зникла в танцювальному залі.

Вечір тривав, а я воліла не потикатися до бальної зали. Прогриміло ще кілька танців. Час неминуче наближався до півночі. Потрібно було вийти в садок, не привертаючи зайвої уваги, що я намагалася зробити. Повільно йдучи до виходу я зустрілася ніс до носа з Реєм, поряд з яким був Алан! "Так, Сандра! Зовсім не привертаючи уваги вийшло" - промайнуло у мене в голові.

- Сандра, люба моя! - Король узяв мене за руку і повільно підвів ближче до демона. - Я хотів тебе познайомити з  Його Величністю, - Рей, це Олександра, найкраща учениця лорда Крафея. Боюся, вона перевершить будь-кого в цій залі.

Король не зміг не похвалитися. Я подумки закотила очі, але продовжувала так само спокійно стояти

- Олеексаандраа.

Простягнув моє ім'я цей демонюка, пробуючи його на смак.

- Просто Сандра, Ваша Величність.

Ось зараз мені зовсім не хотілося уваги від зеленоокого спокусника.

- Зробіть мені честь, Сандро. Потанцюйте зі мною.

"Та щоб тебе! Танцювати ще з тобою. Час підтискає, треба бігти якнайшвидше. Професор чекає... Він також ризикує. Якщо я найближчим часом не з'явлюся, все пропало...» - думки проносилися вихором у голові.

Я не моргаючи дивлюся на Алана, намагаючись висловити своє небажання танцювати з демоном, але він ніяк не реагує. Зовсім розслабився після того, як сфера нікого не вибрала! І мені доводиться прийняти пропозицію.

- Із задоволенням! - Присіла я в реверансі.

Демон простяг мені долоню, посміхаючись до біса привабливою посмішкою. Вклавши в його долоню свою, відчула, як по спині пробігли зрадницькі мурашки. Моє тіло дивно реагувало на цього демона. Вирішивши, що більшого дозволу від мене не потрібно, він різко притягнув мене до себе, тісно, ​​а у світлі останніх подій, навіть занадто тісно, ​​притискаючись до мене, тим самим нагадавши мені події сьогоднішнього ранку. Нахиливши голову з усмішкою сказав мені на вухо:

- Так ось, на кого ви чекали в саду! – я аж задихнулася від обурення. Та як він сміє!

- Ваш вчинок був огидний! - випалила я йому в обличчя, дивлячись прямо в очі, які, в мить потемніли і стали нагадувати малахіт.

- Бачу, поцілунки Алана вам більше до душі, - їдко промовив демон, продовжуючи кружляти мене в танці. Хотілося добре йому тріснути по голові. Натомість, я посміхнулася найшикарнішою усмішкою з мого арсеналу, чим здивувала демонюку. А наступного моменту мій каблук, з розмаху, прилітає чітко в начищену до блиску чорну туфлю демона. Із задоволенням спостерігаю, як його гарне обличчя спотворює біль гримаси. Бісить! І начхати, що він король! Я продовжую незворушно посміхатися.