Глава 8

Рей

Пройшовши обряд тіней, істинну буде знайдено.

Вогонь...

Земля...

Вода...

Вона стане джерелом світла та добра. Жорстокості та мудрості! Найкраща! Віддана, горда, неприборкана. Істинна....Істинна...

Ці слова я пам'ятаю точно. Слово у слово. Старий давно помер. Жалюгідна комашка. Людина. Його називали віщуном, учителем, майстром. Але він не зміг перехитрити смерть. Я не мав вірити його словам. Вже кілька століть пошуків не мали успіху. А якщо це справді брехня? Що коли старий мене провів?

Вогонь, земля, вода .... Стихії. Стихіями мали лише Архі. Моя істинна - Арх! Тоді, беззастережно повіривши старому, втративши розум ... почав війну.

Думки розривали мене на частини. Ще вчора я скасував поїздку, сьогодні знову змінив своє рішення. Дракон. Це єдине, що мене зараз цікавило.

Сандра

Наступного дня професор замість тренування потягнув мене до короля. Бачити Його Величність не хотілося зовсім. Але Лорд Краф був упевнений: Алан поверне хранителя, як тільки дізнається, що я підкорила стихії. Саме через це я бадьоро крокувала замком, бажаючи швидше зустрітися з Мороком. Підійшовши до тронної зали, шлях нам перегородив стражник короля.

- Король велів нікого не впускати.

- Передайте Його Величності, що леді Сандра хоче поговорити. Це дуже важливо!

Стражник зник за дверима. Через кілька хвилин нам дозволили увійти. Я одразу пошкодувала, що не переодяглася. На мені була сукня для тренувань, а в залі зібралася вся вища рада. Так соромно за свій зовнішній вигляд мені ще не було.

Рада складалася з десяти архів, у яких чітко виділялися два архімаги. Вони не зводили з мене очей. Підійшовши ближче, професор привітав короля. Я схилилася у реверансі.

- Ваша Величність, поспішаю повідомити, що леді Сандра успішно впоралася. Вона виявилася дуже здібною ученицею.

Король, сидячи на троні, весь почервонів. Радники не розуміли в чому річ і тихо перешіптувалися у нас за спиною.

- Ваша Величність, дозвольте запитати, про що зараз говорить Лорд Крафей? - почувся голос одного з радників короля.

- Панове, хочу вам представити Леді Сандру Беліз, онуку Марти Беліз.

Рада схвально загула. Кожен у цьому залі знав мою бабусю і на які жертви вона пішла заради королівства.

- Усі ви знаєте, що ця мила леді, єдина, до якої прилетів охоронець за останні кілька століть. Також леді є стихійником.

Після слів короля деякі зробили пару кроків назад і виставили щити. Архімаги пильно дивилися на мене, готові будь-якої секунди атакувати.

- Спокійніше панове! Як я зрозумів із розповіді професора, стихії успішно підкорилися їй. Думаю, леді це нам продемонструє. Сандро, прошу, розвійте наші сумніви.

Тепер щити виставили все, окрім професора.

Після того, як мені стали підвладні стихії, лорд Краф просив маскувати магію під вогненну. З чим я успішно справлялася. Зараз на моїй руці горів яскраво-фіолетовий, бойовий пульсар. Як і казав професор, стихії об'єдналися.

Радники переконалася, що я не небезпечна, але щити ніхто не опускав доти, доки я не загасила пульсар. Король намагався посміхатися, але усмішка була більше схожа на злий оскал, який не віщував мені нічого доброго.

- Ну, що ж, панове! Сподіваюся, леді Сандра вам достатньо продемонструвала?

- Ваша Величність, хотілося б уточнити, які дві стихії підкорилися такій прекрасній леді?

- Лорде Едрін, вам, як головному магу королівства, справді важливо знати: - Леді володіє трьома стихіями.

У залі повисла тиша.

- Ваша Величність, леді потрібні регулярні тренування.

- Я згоден із вами професор. З завтрашнього дня, леді Сандра, у вас з'являться ще два викладачі: - Лорд Едрін та лорд Сайден.

Я повернулася у бік архімагів. Одягнені у все чорне, вони не викликали в мене довіри, втім, гадаю, як і я в них. Не виключено, що вони теж стосуються зниклих стихійників. Потрібно бути з ними акуратнішими.

- Ваша Величність, думаю, що леді зручніше тренуватиметься з випускниками академії, ніж із бойовими архімагами.

- Ні! Це виключено!

Перспектива тренувань з архімагами мене не радувала, але, схоже, король не збирався змінювати своє рішення. Ну і нехай! Зараз всі мої думки були зайняті зовсім іншим. Тим, заради чого я, власне, сюди і прийшла.

- Ваша Величність, я можу побачити хранителя? Моя магія вже стабільна, ви самі переконалися. Король якось надто самовпевнено посміхнувся.

- Звісно! Сьогодні, після вечері, я особисто вас проводжу!

За вечерею була присутня вся нарада. Також король запросив деяких знатних лордів і леді. Всі вони знову намагалися вмовити короля видати мене заміж. Як же, раніше їм хотілося отримати тільки дракона, я їм була не така вже й цікава. Зараз увага лордів перейшла безпосередньо на мою персону. Я вже сотню разів пошкодувала, що переодяглася на вечерю. Кожен за столом так і пожирав мене очима.

- Панове, думаю леді має сама вибирати собі чоловіка. Я не вирішуватиму за неї.

Мої очі округлилися від шоку. Що? Він же обіцяв, що не видасть мене заміж! А тепер, можна сказати, він дав усім цим аристократкам зелене світло.

- Ваша Величність, я зовсім не готова до заміжжя! Нині для мене головне закінчити навчання.

На це король лише досить усміхнувся, наче тільки й чекав від мене цих слів.

- Ну що ж, леді, як забажаєте.

Покінчивши з вечерею, король підвівся з крісла і подав мені руку.

- Прошу, міледі! Я обіцяв вас супроводити до вашого хранителя...

Ми неквапливо вийшли із замку. Вечір був теплим. Дув легкий вітер, доносячи до нас із саду аромати квітів. Нині мені ніщо не могло зіпсувати настрій. Навіть король, що йде поруч і усміхається фальшивою посмішкою. Сьогодні я нарешті побачу Морока... Мої думки забрали мене далеко...

- Сандро, ви такі прекрасні, коли посміхаєтесь! – слова короля повернули мене до реальності.