Розділ 9: Тріщина в крижаному дзеркалі

Сонце ледь піднялося над Перевалом Сліз, коли Кайден обережно розсунув каміння на виході з печери. Світло було сліпучим, але не теплим. На сніжному плато, що розкинулося перед ними, чекала армія. Сотні вершників у біло-синіх обладунках вишикувалися півколом, а в самому центрі на величезному льодовому вовкові сидів Варіан.

Принц Півночі виглядав як сама смерть. На його голові була та сама корона «Сльоза Зими», і від неї в небо піднімався стовп синього полум’я, що розривав хмари.

— Ви затрималися, — пролунав голос Варіана, посилений магією так, що він вібрував у самих скелях. — Я вже почав думати, що Перевал забрав ваші жалюгідні життя.

Кайден допоміг Еларі сісти на Ігніса і сам став попереду, вихопивши меч. — Відступи, Варіане. Ти не отримаєш принцесу.

Варіан розсміявся, і від цього сміху по схилах гір покотилися лавини. — Ти все ще граєш у героя, магістре? Подивися на неї. Вона бліда, втомлена і зломлена. Вона належить мені за правом договору і за правом сили.

Він підняв руку, і крижана корона на його голові спалахнула. Земля під ногами Ігніса почала вкриватися товстою кригою, яка ланцюгами потяглася до ніг коня.

— Еларо, зараз! — крикнув Кайден.

Але Елара не злякалася. Вона відчувала те тепло, що народилося в печері, — воно було міцнішим за сталь. Вона поклала руки на шию Ігніса і заплющила очі. — Ми не просто вогонь, — прошепотіла вона. — Ми — життя, що не хоче помирати.

Раптом від коня в усі боки розійшлася хвиля золотого світла. Вона була настільки гарячою, що крижані ланцюги Варіана випарувалися, навіть не встигнувши торкнутися копит. Елара розплющила очі — вони тепер не просто світилися, вони палали чистим білим полум’ям.

— Ти кажеш про право сили? — Елара спрямувала Ігніса вперед, прямо на ворожу армію. — Тоді дивись, що таке сила вільного серця!

Вона змахнула рукою, і в небі над плато розцвіли вогняні квіти. Кожна пелюстка, падаючи на землю, перетворювалася на стіну вогню, розділяючи армію Варіана на маленькі, безпорадні групи. Коні ворогів здибилися, вовки завили від страху.

Варіан, розлючений, зіскочив зі свого вовка. Його тіло почало вкриватися крижаною бронею. — Ти — лише дівчисько з іскрами! — закричав він і вдарив мечем із чистого льоду об землю.

Величезна тріщина поповзла до Елари, але Кайден перехопив удар. Його розпечений меч зустрівся з льодом Варіана. Полетіли іскри та уламки криги.

— Ти помиляєшся, — прохрипів Кайден, долаючи опір принца. — Вона — майбутнє цього світу. А ти — лише тінь минулої зими.

У цей момент Елара відчула, що карта в її долоні почала пульсувати. Шлях до Вогняних Скель був відкритий. — Кайдена, на Ігніса! Швидше!

Кайден відштовхнув Варіана потужним ударом щита і заскочив у сідло позаду Елари. Ігніс зробив неймовірний стрибок — він буквально злетів над головами ворогів, залишаючи за собою лише хмару пари та попелу.

Варіан залишився позаду, кричачи від люті, поки його власна магія, не знайшовши цілі, почала заморожувати його ж солдатів.

Коли вони відірвалися від переслідувачів, перед ними відкрилася долина, якої не було на жодній звичайній карті. Там, серед снігів, вивергалися гейзери гарячої лави, а небо було забарвлене в пурпуровий колір.

— Ми на межі, — прошепотів Кайден, втомлено опускаючи голову на плече Елари. — Це землі Попелястих.

— Ми встигли, — Елара взяла його за руку. — Але Варіан не зупиниться. Він тепер знає, що ми сильніші разом.

— Нехай знає, — Кайден усміхнувся, дивлячись на вогняні джерела попереду. — Тепер ми на своїй землі.