Ранок у замку Аетерніс почався не з сонячного проміння, а з тривожного гуркоту барабанів. Елара ледь встигла повернутися до своїх покоїв і змінити похідний костюм на важку сукню з блакитного оксамиту, як двері розчинилися.
— Ваша Високосте! — у покої вбігла служниця, її руки тремтіли. — Прибув принц Варіан з Північних Меж. Король кличе вас до головної зали. Кажуть, він привіз дарунки, яких наше королівство не бачило сто років.
Елара відчула холодний клубок у животі. Північні Межі були краєм вічної мерзлоти, звідки приходили лише чутки про жорстокість та магію льоду.
Коли вона увійшла до зали, її погляд миттєво знайшов Кайдена. Він стояв біля трону, закований у свої чорні обладунки, рука стискала руків’я меча. Його обличчя було кам'яним, але коли Елара пройшла повз, він ледь помітно кивнув — знак того, що він поруч.
У центрі зали стояв принц Варіан. Він був високим, із волоссям кольору інею та очима, що нагадували замерзле озеро.
— Королю Аетерніса, — голос Варіана звучав як хрускіт льоду під ногами. — Я прийшов просити союзу. Мої землі поглинає темрява, як і ваші. Але разом ми зможемо вистояти. Як заставу моєї щирості, я привіз це.
Він клацнув пальцями, і слуги внесли величезну скриню. Коли її відкрили, залою поповз холод. Усередині лежала корона, висічена з цільного магічного кришталю.
— Це «Сльоза Зими», — прошепотів король, підводячись із трону. — Легендарний артефакт...
Елара відчула, як її магія, розбуджена вночі Кайденом, почала тривожно пульсувати. Вона подивилася на Варіана і здригнулася: навколо нього не було життя. Тільки порожнеча.
Після офіційного прийому, коли гості розійшлися, Кайден наздогнав Елару в галереї. Він швидко затягнув її в нішу за колоною.
— Не торкайтеся цієї корони, — прошепотів він, і в його очах був справжній страх. — І не погоджуйтеся на цей союз.
— Кайдена, що відбувається? Мій батько в захваті, він бачить у цьому порятунок для народу.
— Варіан не привіз порятунок. Він привіз клітку, — Кайден стиснув її плечі. — Я бачив таку магію раніше. Ця корона не захищає, вона висмоктує внутрішній вогонь. Якщо ви одягнете її, ваша іскра згасне назавжди, а Ігніс... Ігніс просто розсиплеться попелом. Варіан хоче не союзу, він хоче знищити останнє джерело тепла в цьому світі.
— Звідки ти це знаєш? — Елара затамувала подих.
— Тому що я — останній із роду тих, хто колись викував Ігніса. Моя родина була знищена предками Варіана саме через це.
У цей момент з тіні вийшов Варіан. На його обличчі грала тонка, зміїна посмішка.
— Магістре Кайден, ви занадто багато розмовляєте з моєю майбутньою нареченою, — холодно сказав принц. — Король уже дав свою згоду. Весілля відбудеться через три дні, під час зимового сонцестояння.
Варіан подивився на Елару, і вона відчула, як іній починає вкривати вікна навколо них.
— А щодо вашого вогняного коня... — принц зробив крок до Кайдена. — Я чув, він дуже красиво палає. Шкода буде, якщо він випадково згасне сьогодні вночі.
Кайден виступив уперед, захищаючи Елару, і повітря навколо нього почало тремтіти від спеки.