Розділ 1: Попіл на шовку

                                                        Вітаю друзі! З Новим роком!

                                      Бажаю вам щастя, здоров"я і гарного свята!!!

                                                                         Починаємо!

Принцеса Елара ніколи не боялася вогню. У королівстві Аетерніс, де зима тривала дев’ять місяців на рік, вогонь був єдиним другом. Але сьогоднішнє полум'я в королівському саду було іншим. Воно не гріло — воно співало.

Елара відкинула важкий плащ, підбитий хутром горностая, і зробила крок до старого дуба. Посеред снігу, що танув, стояв він. Кінь, чия грива була розплавленим золотом, а очі — двома вуглинками, що світилися вічністю.

— Ти знову тут, — прошепотіла Елара, простягаючи руку. — Мій вогняний привид.

Кінь пирхнув, і з його ніздрів вирвався сніп іскор. Він не обпікав її, навпаки, повітря навколо стало приємно теплим. Але цього разу кінь був не один. З тіні дерев вийшов чоловік. Його вбрання було темним, як ніч, а на грудях виблискував амулет у формі сонця, що згасає.

— Ваша Високосте, не варто підходити так близько до Ігніса, — пролунав низький голос. — Він відчуває силу, якою ви ще не вмієте керувати.

Елара здригнулася. Це був Кайден — магістр вогняної варти, людина, про чию суворість ходили легенди, і чий погляд змушував серце принцеси битися частіше.

— Магістре Кайдена, ви стежите за мною? — Елара вирівняла спину, намагаючись повернути собі королівську гідність.

— Я охороняю те, що є найціннішим у цьому королівстві, — відповів він, підходячи ближче. Його рука на мить торкнулася руки принцеси, коли він перехопив вуздечку магічного коня. — І я кажу не лише про Ігніса.

Між ними проскочила іскра — і цього разу це була не магія коня. Це була магія, що народжувалася між двома серцями.

— Мій батько каже, що вогняні коні приносять лише руйнування, — сказала Елара, дивлячись прямо в очі Кайдена.

— Ваш батько боїться того, чого не може підкорити, — тихо відповів магістр. — Кохання і магія вогню схожі: якщо їх боятися, вони спалять дім. Якщо прийняти — вони зігріють світ.

Він підійшов ще ближче. Елара відчула запах диму, хвої та чогось дивного, солодкого.

— Ви навчите мене? — запитала вона. — Не просто їздити верхи, а... відчувати цей вогонь?

Кайден схилив голову в поклоні, але його очі продовжували палати.

— Це буде довгий шлях, Еларо. П’ятсот заходів сонця, п’ятсот випробувань. Ви готові почати перший?

Вона вклала свою долоню в його руку. — Починайте.