Глава 4.6

***

  ,, Я повільно йшла вузьким коридором в стіні. Поки я спокійно читала новий вогняний том, якась група людей увійшли в ту стіну. Я б ніколи не здогадалась, що тут є таємний хід, якби не вони! Але дещо мене напружило ... на спині у одного з них лежала молода дівчина з перстнем на правій руці. Мой погляд привернув цінний червоний камінчик на її перстні. Він не простий, це легко відчувалось. А дівчина ... на вигляд вона була непритомна. 

  Тут щось не чисто.

  Якщо в моєму замку хтось збирається влаштовувати жертвоприношення, то тільки через мій труп! Моє королівство забагато чого пережило, щоб я зараз так просто таке дозволила! В цьому замку зростає мій хлопчик! Мій синок! Я не можу дозволити будь-кому при моїй дитині влаштовувати щось подібне!

  Скупий ліхтарик, що звисав і ледве не падав мені на голову, дуже погано освітлював територію коридора. Його банально не вистачало на такий периметр! Але, звісно, з ним іти спокійніше, аніж у повній темряві.

  З-за кімнати в кінці коридора чулись дивні викрики сиверильською мовою. Щось гахкало, розбивалось і чулись ритуальні пісні мертвими мовами. Холод охопив моє тіло, від чого мене декілька разів пересмикнуло.

  ,, ... Pro viribus tuis mortem tibi dabimus, et deinceps non audebunt hunc mundum diabolicum salvare! ... "(лат.мова).

***

  Вітер лоскотав моє обличчя, граючись з волоссям. Зараз, вночі, на території замка досить холодно. Вийти з того тунелю було не легко, я двічі оступиласть і ледве не розбила собі носа. Але, на щастя, вибрались на вулицю ми без травм. Ну ... майже.

  Вільям йшов поруч царапуючи свою долоню. Коли ми тримались за стіни тунелю, аби не впасти у темряві, він випадково доторкнувся до ,, Ріжучого клопа". Він не смертельно небезпечний, але шкоди нанести може, якщо відчує загрозу своєму життю.

  Ці жуки мають на спинці багато маленьких голочок з отрутою, що викликає набряк і опухлі. Якщо бодай одна голка клопа застрягне в шкірі людини, або тварини, отрута просочиться далі, викликаючи почервоніння і опухання шкіри.

  Ах так ... шкіра буде до біса сильно свербіти. 

-Сильно пече? - Я спостерігала за появленням нових червоних смужок на зворотній стороні долоні хлопця, які він залишав своїми нігтями. - Ти собі так скоро руку до крові роздереш.

-Ц, та хто ж знав, що там той клятий жук сидів! От паскуда, а! 

-Дай-но руку, можливо одна з його голок в руці залишилася?

   Я спробувала вхопити руку хлопця, але той дуже швидко її відсунув у бік.

-Що? Що не так?

-Не треба нічого робити! Це всього-навсього клоп! Нічого смертельного в тому нема!

-Ой, якщо не знаєш, ліпше мовчи! - Я взяла хлопця за іншу руку, та що була ближче до мене і провела в сторону покинутої частини королівського двору.

-Що ... ? Куди це ти мене ведеш? Агов, жінко, зараз ніч! Треба в замок йти і у ліжко лягати! Знайшла ж час територію оглядати!

-Та помовч нарешті! Розбубнівся ...

  Я пройшла повз покинутий сад і зупинилась біля будівлі з трохи зламаним знаком ,,+". Це була як кімнатка медсестри, в середині якої все ще залишались деякі препарати.

  Відкривши трохи заржавівші двері, я впустила в середину хлопця і не закривши двері пройшла за ним.

-А двері?

-Як ти думаєш, у темряві я багато чого знайду?

-Досить вже з таким докіром зі мною розмовляти! Що я тобі зробив?

-Мене просто бісить уся сьогоднішня ситуація! Якось все тупо вийшло ... - я почала ритись в напів пустих поличках в пошуках хоча б простої мазі. - Все якось ... не по справжньому. Неначе подивилась сон. Бібліотека, таємна кімната, видіння, труна, бабця ... Щей той сон і ворони ...

-Ворони? А вони тут до чого? - Зі сміхом спитав хлопець.

-Ой-й, та ... ! - Я нарешті знайшла, що шукала серед медичних поличок і повернулась до хлопця. - Знайшла нарешті! 

  Я вказала йому сісти на стіл, який єдиний залишився не зламаним і поруч з ним поклала усі знахідки. В першу чергу взяла його долонь в свої руки. Неймовірно гаряча ... Кхм, та не в тому сенсі! Рука зараз дуже гарячої температури, через укус. Хоч вбити клоп не має змоги, але, якщо вчасно не зняти дію отрути з пошкодженої ділянки шкіри, отрута може дійти до крові. Тут вже ситуація буде серьознішою. 

  Якщо піде зараження крові, доведеться робити промивання, або ж з'явиться невиліковна хвороба - Морбусанг. Тобто зараження крові. 

  Морбусанг - діє як вірус. Коли клітини отрути клопа потрапляють в організм, через температуру, вони набувають нової форми, через явище мутації - вірусної. Далі все просто: вірус Морбусу поглинає клітини крові утворюючи позаду себе тромби і поступово прокрадається до серця жертви. Як тільки вірус дістанеться серця, вважай людини більше нема. 

  А найстрашніше те, що ліків від Морбусу немає. Ніде у світі! І якщо допустити отруті ріжучого клопа потрапити у кров людини, вже можна казати людині ,,Бувай!,,. Морбус повільно вбиває людину зсередини. Це вірний шлях до смерті ...

  Деякі люди, які хочуть покінчити життя самогуством, до речі, спеціально шукають цих жуків, щоб померти. Але, як каже Лізі: ,,Це не самогубці, а мазохісти!". Такої смерті навіть ворогу не побажаєш ...

-Про що замислилась? - Голос хлопця вивів мене з полону власних думок.

  В цей час я вже розмотувала заплутаний клубок бинту, аби потім накласти на руку хлопця.

-Та таке ... думаю, який ти дурень. - З посмішкою відповідаю я.

-Агрх, знову ти за це! Чому б просто не жити собі спокійно, дружно? Ні, курва, треба постійно один до одного чіплятись! Ну ми ж одна сім'я, сестричко! - Дражнив останньою фразою хлопець.

-Ой-й, не називай мене так! І взагалі! Це не доведено ще, що ми однієї крові! Сумніваюсь, що від одного розумного батька могли народитися розумна донька і наївний син. - Сміялась я.

-М-м, що ж, хто ж знав, що наївний син буде знати спражню сутність ,,розумного батька", а розумна донька ніяк не зможе зняти свої рожеві окуляри.