Глава 1.3

***

  В залі вже було повно народу. Пани підходили до дам, формувалися пари на вечір. Місця біля шоколадного фонтану і біля стін також були зайняті. Із коридорів до нас почали виходити слуги з підносами із закусками і напоями. Дехто з гостей, здається випив ще до балу і вже голосно щось розповідав іншим гостям скрутившись від сміху. А можливо цьому чоловіку ве хтось дав у бік, тому і згорнувся, хто його зна.

  Сашко стояв біля стіни з трьома бокалами якогось алкоголю. Як у нього все уміщається в руки?

-Ох дівчатка, чому завжди коли дівчина відходить "припудрити носика" - це займає не меньше пів години?

-Що?! Та не бреши! Я в цей раз швидко впоралась! І Аїді підправила образ і собі! - Перехрестивши руки на грудях сказала Ліза підходячи до Сашка.

-Ахах, ну добре. Не тринцять хвилин. - Хлопець віддав нам наші бокали і відійшов від дівчини на безпечну відстань. - Двадцять дев'ять.

-Ой! Не більше п'ятнадцяти хвилин! Зуб даю!

-Давай! - Хлопець посміхаючись притягнув подругу однією рукою до себе.

-Ахах,ну добре. Розважайтесь. Я піду до їжі. - Сказала я відступаючи на крок. Вони сто відсотків хочуть побути на самоті, а я їм тільки заважаю. Вони і так більше місяця не бачились.

-Ти впевнена? - Спитала подруга повернувшись до мене в обіймах Сашка. - Ми могли б...

-Не переймайтесь! Я ж не мала дитина. - Я тепло усміхнулась друзям і вже повернулась до них спиною в сторону столу з фруктами і подібним. - Розважайтесь, танцюйте. А я можливо з кимось познайомлюсь. Зустрінемось, коли закінчиться бал біля машини Сашка. Домовились?

-Звісно, люба! Тоді, гарного тобі вечора! - Крикнула подруга і знову повернулась до хлопця обличчям.

-І вам!

***

 Звісно знайомитись я не зовсім планувала. Ми ж прийшли сюди розважатись, так? Їм треба побути удвох, як-не-як вони довгий час взагалі не бачились, а відео-дзвінки не можуть повністю замінити близький контакт між закоханими.

  Я відійшла до одного із столів з фруктами. Переді мною проходили  танцюючі пари, жартуючі між собою компанії друзів і такі самі, як я – спостерігачі.

-Добрий вечір, пані. Не бажаєте чогось? – До мене підійшов один із тих прислуг, що носили таці з напоями. Дивно, здається Ліза розповідала, що по етикету вони не мають самостійно підходити і пропонувати напої…

-Добрий. Так, один келих не завадить. – Я взяла з таці келих, як мені здалось, з шампанським і подякувала чоловікові. Він злегка поклонився і пішов далі.

  Може він тут не довго працює? Тому і не знає усіх цих правил. А може це я помиляюсь? В будь-якому випадку, пізніше спитаю у Лізи.

  Вона з досить таки відомої сім’ї. ЇЇ батьки наближені до короля, тому норми правил етикету дівчина знає ще з дитинства, так як їхню сім’ю раніше запрошували на кожен бал, або свято у замку.

  Я оглядала поглядом залу від нудьги, розглядаючи гостей. Деякі люди, яких раніше я бачила наодинці із собою, вже стояли в повноцінних компаніях. Дехто, влаштував полювання на шоколадний фонтан. Деякі, так як і раніше, танцювали із своїми партнерами.

   І як у них ще ноги не болять?

  Коли Лізка пару років назад потягнула мене у клуб, у мене ноги боліли ще неділю після танців. І там ми були від сили три години! Тоді Лізка була зла на Сашка, бо приревнувала його до дівчини, яка потім виявилася його двоюрідною сестрою. Але факт того, що ми просиділи в клубі до опівночі і Ліза нахваталась якогось дешевого алкоголю, яким нас “пригостили” хлопці, що сиділи за столиком в кутку – залишається фактом. Потім, здається, Сашкові подзвонив друг, який підробляв в цьому клубі охоронцем і хлопець швидко забрав нас звідти.

  Зате, після цієї історії, Сашко познайомив Лізу з УСІЄЮ своєю родиною, включаючи навіть тих, з ким хлопець сам толком не спілкується.

  Ну так … щоб дівчина спокійна була в наступний раз, коли до нього підійде одна з сестер.

  Взагалі, як я вже казала, їхня історія досить цікава. Хоч книжку пиши, їй Богу!

  Хоча більшість людей до сих пір вважає, що вони максимально різні. Як характерами, як зовнішністю, так і звичками, або традиціями сім’ї.

  Сашко – більш спокійний хлопець, він не любить скандали, завжди старається обійтись без них. У нього світле, пшеничне волосся, світлі очі і добрий характер. Він завжди може кинути свої справи і прибігти на поміч близькій людині, тим паче Лізі! Він вихований своїми батьками – як джентльмен високого суспільства. Відкрити двері перед дівчиною, ні в якому разі не піднімати на неї руки, всі негаразди вирішувати розмовою, а не драмою, хатні обов’язки на двох, пакети, як ви вже помітили, носе він, без приводу дарує квіти, може поцілувати руку, хоча перша реакція Лізи була – “тебе що, виховували дикі пани?”. Чоловік – про якого мріє майже кожна дівчина.

  Ліза – навпаки, емоційна, енергійна, може і полюбляє спорити, ненавидить програвати, запальна дівчина. Вона не з тих людей, хто буде довго чекати чогось від інших людей. Як вона полюбляє казати “Не можеш зробити сам – марно чекаєш від когось.”. Це як те саме жіноче “Та я сама!”. Насправді, Сашка це трохи дратує, бо його виховання каже йому у всьому допомогати своїй дівчині, а якщо буде потрібно і взяти повністю на себе відповідальність за її проблему.

  Завдяки всьому цьому у їхній з Лізою парі завжди ідилія. Вона – прибавляє драми і гострих вражень, він – як здоровий глузд і “заспокійливе” пари.

До речі, щось я загубила їх з виду. Ну, можливо вони таки пішли танцювати в тан з іншими парами.

-Добрий вечір, пані. – Із-за спини почувся ніжний жіночий голос. – Як вам бал?

Переді мною стояла довгонога блонда, з довгим, рівним волоссям зверху зібраним у “Подвійну Мальвінку”. Смарагдові очі, бліда шкіра і досить витонченні риси обличчя, чітке підборіддя, “котячі” очі, тонкі брови і губи. Жінка була вдягнена у легкій, летячій сукні, кольору блакитного неба. Ельфійка? Чи дракон? Хоча, може і звичайна людина ... хто зна.