Глава 23

Алісія

Сьогодні мій робочий день закінчився о шостій. Я не хотіла в цьому зізнаватися навіть собі, але більше не мала сил, щоб зберігати далі зовнішність Діани. Блокіратор зіграв велику роль. Він відтягував на себе лев'ячу долю магії, яку використовувала для підтримання іншого образу. Я швидко вийшла з будівлі і опинилася в обіймах прохолодного вечора. Декілька хвилин зосереджено роззиралася по сторонах, поки не впевнилась, що за мною ніхто не шпигує. Останнім часом подібна поведінка стала нормою.

Заховавшись за кущами, почала швидко перетворюватися на себе справжню. Це був вимушений захід, без якого впала б через декілька хвилин без свідомості від магічного виснаження сил.  Я швидко викликала таксі і поїхала в напрямку квартири Джорджини. Очікувано прокинувся голод, бо за клопотами не встигла нормально пообідати. Коли автомобіль зупинився, я, забувши про існування ліфта, стрімголов злетіла сходами на поверх, де жила подруга та натиснула на дзвінок. Через мить двері подруги відчинилися, і на порозі з'явилася Джорджі в ніжно-бузковому халаті та капцях у тон на босу ногу.

— Еліс? – здивовано підняла брови брюнетка.

— Когось іншого очікувала побачити? – у свою чергу здивувалась я.

— Діану, – відповіла подруга, – Щось сталося? – стурбовано поцікавилася вона.

— Усе розповім потім, – відмахнулася я, – Зараз... Я чую запах запеченої качечки з апельсиновим соусом. Це для мене? – зацікавилась я.

— Так, – Джорджі замкнула двері, попередньо оглянувши коридор, – Сьогодні з’їздила о четвертій годині за качкою на ринок, вирішивши зробити собі скорочений день. Фірмовий рецепт моєї мами, як ти полюбляєш. У тебе видався, напевно, непростий деньок, тому і захотілося влаштувати невеличке свято, – мірно розповідала подруга. Я попрямувала у бік кухні.

— Ей, Еліс! Якщо обожнюєш напівсире і до того ж гаряче, то можеш сміливо рухатися в цьому напрямку, – крикнула навздогін брюнетка, – В іншому випадку, будь добра, зачекай ще чверть години.

Я вимушено зупинилася і важко зітхнула, адже сиру здобич полюбляла тільки моя друга іпостась, проте гарячим і вона гребувала, остерігаючись опекти язика.

— Ти якась бліда, – відмітила подруга, – У тебе випадково не магічне виснаження? – захвилювалася Джорджі.

— Ти хіба знаєш, що це? – здивувалася я.

— Нам у військовому інституті про це розповідали, – відмахнувся брюнетка, – так як ти себе почуваєш?

— Усе обійшлось, – оптимістично відповіла я.

— Зачекай хвилинку, а то твоя вечеря вкриється несимпатичною вугільною кіркою, – Джорджі вийшла з кімнати.

Я відчула слабкість у ногах, утомлено присіла в крісло і на хвильку прикрила очі.

***

Щоденник убивці

У мене тепер є добра звістка – лисиця не покинула і не збирається покидати місто. Вони сьогодні мені прислали опис нової жертви. Це дівчина за двадцять. Вона працює секретаркою і її звати Діана Марсет. Слідство оголосить про її смерть через тиждень, а загине вона від рук Алісії – принаймні, так повинні думати всі. А моя задача – підлаштувати все без єдиної похибки, і щоб ні в кого не виникало сумнівів. Можливо, мені пощастить, і вона в цьому світі є сиротою. З перевертнем, правда, складніше впоратись, зате мене не буде шукати натовп розгніваних родичів. Залишилось тільки більше дізнатися про Діанку – і справу зроблено.

***

— Кайцен Алісіє! Прокидайся, а то з'їм твою качечку! – крикнула прямісінько над самим вухом Джорджина.

— Що? – я аж розплющила очі.

— По-іншому ти не розуміла і продовжувала спати, як байбак, – відповіла подруга і підсунула тацю з паруючою печенею.

— Дякую, – щиро прошепотіла хриплим зі сну голосом.

— Немає за що, – відповіла подруга, – Мені здається, що з тобою щось не так...

— На підтримання нового, незнайомого образу витрачається набагато більше енергії. Ще й цей браслет витягує з мене силу, руйнуючи закляття, – я безрезультатно посмикала огидний аксесуар на лівому зап'ястку, – У мене майже порожній резерв.

— У тебе поступово з'являється рум'янець, – відмітила уважна співрозмовниця.

— Їжа здатна творити дива, – з посмішкою відповіла я і знехотя відсунула від себе тацю.

— Несмачне? – образа сковзнула в голосі подруги.

— Ні, ти, як завжди, на висоті. Це твоя частина.

— Їж, тобі потрібні сили для відновлення. Я вже повечеряла. У мене з'явилася ідея щодо твого нового вигляду.

— Яка? – зацікавилась я, знову підсунула до себе тацю і продовжила насолоджуватись рум’яним шматочком качечки, змащеним апельсиновим соусом.

— Щоб на новий образ не витрачалося так багато сил, тобі потрібно перебувати в ньому якомога довше? – Джорджі уважно подивилася на мене сірими очима, – Я правильно зрозуміла проблему?

— Так, – кивнула головою.

— А якщо ти будеш спати в образі Діани, – випалила на одному диханні дівчина.

Я ледве не подавилася від її слів.

— Як ти собі це уявляєш? Як я повернуся додому? Що про це наступного ранку напишуть у пресі? За моїм будинком, можливо, ведуть цілодобовий нагляд! Як у кінці кінців я зможу підтримувати такий виснажливий образ уночі? – з моїй вуст зірвались міріади запитань.

— Спокійно, – підняла руки вгору подруга, – А ідея сама по собі непогана? – поцікавилась вона.

— Можливо, проте нереальна.

— Не поспішай з висновками. Я пообіцяла, що весною допоможу племінниці обжитися на Землі. Для цього я спеціально купила для неї квартиру навпроти моєї і артефакт-накопичувач магічної енергії про всяк випадок.

— Навіщо так швидко купувати квартиру? Щоб дожити до весни, потрібно пережити зиму, – здивувалася я.

— Господарі терміново продавали квартиру, тому запропонували мені чималеньку знижку. А я не змогла пройти повз таке вигідне вкладення капіталу. Та й щоб допомагати племінниці обжитися, мені потрібно тримати дівчину в полі зору, – проти залізної логіки Джорджі не можна було заперечити.