Глава 16

Чорнявий хлопчина з ріденькою цапиною борідкою захоплено розмахував руками, розказуючи підписникам чергову порцію новин, висмоктаних з пальця:

— Доброго ранку, шановні обожнювачі таємниць. Я давно живу у великому місті, але з таким ще не зустрічався. Перед вами реальна історія, яку мені довелось побачити на власні очі. Кому цікаво, залишайтеся зі мною, натискайте на дзвіночок і жмакайте кнопку «Підписатися». Небайдужі громадяни нашепотіли мені на вушко, що в компанії «Фоксістрім» коїться щось дивне. І от я – ризиковий хлопець Балабол до ваших послуг – зняв завісу таємниці. Помилуйтеся на світлину.

Я стала уважно розглядати фото, після чого вхопилася за серце, яке виривалося з грудей від хвилювання. Балабол сфотографував дівчину під час руху. Її очі були напівприкриті чорними віями. Здавалося, від тендітної фігурки випромінюється ледь помітне світіння. Руки дівчини були приховані широкими рукавами блузи, та не це привертало увагу. Щось коїлося з її обличчям, наводячи страх і зачудування. Лице виглядало розмитим, воно ніби складалося з двох частин: якщо зліва чітко проглядалася смаглява брюнетка, то справа – білошкіра руденька красуня з витонченими рисами обличчя. Та було ще дещо – на додачу до цього вінегрету з-за спини діви виглядав розкішний лисячий хвіст, який застиг у повітрі.

— Шановні підписники, це реальна фотографія, а не фотошоп. У мене є переконливі докази, тому не варто мене хейтерити. Не знаю як у вас, а у мене світлина викликала водоспад шалених емоцій. Виходить, що для відводу очей фірма «Фоксістрім» займається ІТ-розробками, а насправді … випробуванням дії радіації на людях? Чи ще чимось жахливішим? Якщо вас вразив репортаж, чекайте наступного відосіка. Не забувайте про вподобайки і коменти, ваш Балабол.

— Алісіє, це ще не все, – Джорджі тицьнула на ще одне відео, де наш знайомий блогер продовжував обливати мене брудом.

— Ще раз вітаю! Зачекалися новинок? Зацікавилися, що за дівчина на фото у попередньому випуску? Здається, у ній вживаються двоє різних людей. Рудоволоса – це скандально відома керівниця «Фоксістрім» міс Алісія Річардсон, а чорнява – поки-що безробітня така собі Діана Марсет. Пишіть у коментарях, що їх може пов’язувати. І як узагалі таке можливо? А ваш хоробрий блогер Балабол піде ще далі розкопувати страшні таємниці нашого міста.

І наостанок халамидник виставив мої дві фотографії у різних образах. На одній була я, на іншій – теж я, але після перетворення в Діану.

— Ну і потрапила ти в халепу. Крім поліції, журналістів і пікетувальників, тобі ще й блогери будуть вставляти палиці в колеса, – гірко зітхнула Джорджина.

— Як йому вдалося сфотографувати мене в мить перетворення? – сердито прошипіла, обурившись розкриттям конфіденційності.

— Я б порадила наступного разу краще підготуватися до трансформації, ніж витрачати час на нікому не потрібний гнів та образу, – порекомендувала майже завжди врівноважена подруга.

Прислухавшись до думки брюнетки, так і вчинила. Потрібно повертати рідний образ Алісії, бо втримувати чужу личину неймовірно важко. Тільки цього разу завісила вікна гардинами і закрила кабінет заступниці магією від «жучків» - літаючих помічників будь-якого занадто цікавого блогера або журналіста. Навіть більше, я навела закляття невидимості, а потім надлюдськими зусиллями перетворилася на леді Еліс.

— Рада поверненню, – ще раз мило всміхнулася Джорджина.

— З чого ж почати? – я задумливо накрутила волосся на палець, – Скільки всього навалилося останнім часом.

— Почнемо з твого ланцюжка.

— Що з ним не так? Трошки перегрівся. Артефакт повинен був контролювати сплески магії, а він ледь не розплавив ланцюжок. Добре, що перстень з перлиною надійно прикрашає палець.

— Хм, занадто гарячий темперамент деяких кіцуне незабаром розплавить бідолашний ювелірний виріб, – подруга завжди керувалася логікою в розмовах.

— Припускаю, ланцюжок занадто давній та окислився за довгі роки бездіяльності, – висловила власну версію.

— Майстри старовини навіть не припускали, що колись будуть існувати такі нестримні вогняні кіцуне, – пожартувала брюнетка, – Еліс, ти виглядала занадто напруженою. Я б не здивувалася, що навіть без основних магічних здібностей, залишками магії ти б розплавила браслет-блокіратор і спалила вогнем наш мегаполіс, а ми б з тобою залишилися здивовано розглядатися на згарищі.

Моя уява швидко намалювала подібну картину, а саркастична посмішка скривила губи. Так, тоді б довелося відповідати перед Міністерством за несанкціоноване використання магічних здібностей.

— Гаразд, Джорджі. Не буду заважати тобі шукати вихід з ситуації.

— Еліс, ти куди зібралася? – розхвилювалася заступниця.

— До себе в кабінет. Мабуть, там і слід зустрічати незваних гостей, – відповіла я на ходу.

Джорджина вирішила не покидати мене на майбутніх перемовинах, тому послідувала за мною. Спочатку я завітала до приймальні перед своїм кабінетом.

Погляд зелених очей наскрізь пронизав секретарку, яка в робочий час насолоджувалась горнятком ароматного капучино з шоколадними тістечками. Від подиву Енн заледве не похлинулась напоєм, адже сьогодні не чекала на мене. Очі дівчини збільшилися від переляку, потім вона стала старанно їх терти, щоб переконатися, що я не галюцинація розбурханої свідомості.

— Міс Алісіє, вибачте, більше такого не повториться, – пискнула дівчина і почала старанно гупати по клавіатурі.

Кожен співробітник компанії «Фоксістрім» знав, як начальниці категорично не подобається, коли підлеглі займаються сторонніми справами в робочий час. Цей пункт чітко прописаний в контракті. Для перепочинку є обідня перерва та по десять хвилин кожні дві години. Проте зараз навіть мені не хотілося виказувати претензій, та і секретарка швидко зорієнтувалася – миттю приступила до своїх прямих обов’язків.

Я рвучко відкрила двері власного кабінету, хоча тепер ніде не відчувала себе захищеною. Мене оточували шпигуни, а в Міністерстві відраховували дні до мого покарання.