Глава 9

Алісія

День почався з нервового перенапруження. Я майже не спала всю ніч, обдумуючи свої наступні дії. Ще нікому ні разу не вдавалося загнати кіцуне в глухий кут, так чому зараз мені впадати у відчай? Зранку мене дратував кожен предмет, особливо погіршував настрій браслет з Міністерства. Цей «подаруночок» може загрожувати моєму життю, якщо заблокує мої здібності у самий невідповідний момент.

Єдине радувало – зустріч з подругою Джорджі, яка точно підтримає, а разом ми знайдемо вихід з будь-якої ситуації. Як завжди стримана і серйозна вовчиця вже знайшла потрібну інформацію і чекала на мене в затишній кав’ярні. Подруга допомогла розібратися з думками та переживаннями, тому настрій повільно піднявся з абсолютного нуля.

Ох, Джорджино! Я така рада, що кілька років тому ти з’явилася у моєму житті. Так, у мене багато знайомих і колег по роботі, але дійсно я можу покластися тільки на тебе.

Я забігла в кав’ярню затравленою лисицею, а уже за мить повернула впевненість у своїх силах. Якщо мені залишилось підвладним хоча б закляття тиші, то не все втрачено. Потрібно на дозвіллі перевірити власні магічні сили. Ослаблена кіцуне – це ще не повністю безсила кіцуне.

Дякуючи Джорджі, мене чекає зустріч з менталістом, з яким вона давно товаришує. Мала надію, що в моїх втрачених спогадах залишився натяк на особу вбивці, проте все виявилося набагато складніше.

Подруга зайшла до приймальні перед кабінетом Олівера. Виявилося, що він також відомий у вищих колах психолог, а його гонорари складають «кругленьку» суму. Мені він згодився допомогти безкоштовно, хоча я маю достатньо грошей на рахунку для оплати його послуг. Дивно. Або в нього симпатія до Джорджі, або мій випадок дійсно унікальний.

Секретарка запросила нас до кабінету, а сама відпросилася у справах. Це виглядало ніби керівник заздалегідь попросив її відлучитися на пів години, щоб виключити можливість підслуховування. Хоча б зможу на хвилинку розслабитись, а то останнім часом навкруги відчуваю підступ і стеження.

— Доброго дня! – привітався високий брюнет з мужніми рисами обличчя, - Мене звати Олівер. А ви, напевно, таємнича подруга Джорджини?

— Приємно познайомитись. Так, мене звати Алісія.

— Я спробую допомогти вам усе згадати. Будь-ласка, сідайте в це крісло. Джорджі, вмощуйся зручніше на дивані, але ні в якому разі не втручайся в хід процедури, – строго скомандував менталіст.

— Олівере, мені потрібно щось робити? – я намагалася контролювати ситуацію.

— Нічого особливого. Спробуйте кілька хвилин не рухатись.

— Гаразд, – я згодилась, відчуваючи себе ніби в кабінеті лікаря.

Олівер доторкнувся кінчиками пальців до моїх скронь і вкляк на місці. Хвилили виснажливого очікування тягнулися повільно, як жуйка. Від хвилювання не могла всидіти на місці, готова у будь-який момент зірватися з крісла і бігти від страшних передчуттів.

— Кайцен Алісіє, на ваших спогадах стоїть надзвичайно потужній блок. Він приховує майже весь останній місяць вашого життя. Можливо, я не дуже правильно висловився. Складається враження, що на підсвідомість один за одним накладені три блоки – кожного разу вплив був все сильнішим. Ще можу сказати, що вони поставлені в різний час, адже якби три блоки такої потужності створили одночасно – на вас чекала б смерть або божевілля.

— Олівере, як таке можна пояснити? – перепитала я, намагаючись обдумати інформацію.

— Вам заблокували найважливіші спогади. Тобто, більш значимі події у своєму житті ви забуваєте відразу. Справа в тім, що вас змушували робити певні речі під дією магії, які не відклались у пам’яті. Правда, деінде вам вдалося трохи зіпсувати дане закляття … бачу ніби мозаїку з уривків спогадів, – пробурмотів чоловік.

— Закляття накладала одна і та ж людина чи істота?

— Я маю сумніви відносно особи. Над пам’яттю працювали дуже філігранно, щоб ви не зрозуміли де правда, а де сон. Кожний з блоків охоплював близько тижня. Якби я професійно не працював над зчитуванням аури, то припустив би що у вас часткова амнезія на фоні нервового зриву, угледів би легку тінь спогадів, – менталіст вагався чи продовжувати далі, щоб не шокувати нас.

— Що ви ще побачили? – від хвилювання не знаходила собі місця.

— Я чітко бачу, як ви вбиваєте чотирьох перевертнів, які знаходяться на стадії перетворення. Вибачте, але це виглядає наскільки жахливо і реалістично, що я можу детально описати кожен ваш крок. Справжній майстер свого діла наклав ілюзорні спогади, замінивши вигадкою правду. Вам поставлені міцні блоки, руйнуючи які я можу причинити вам біль. Кайцен Алісіє, вам вирішувати – продовжувати жити з фальшивою пам’яттю чи дізнатися справжні події з останнього місяця вашого життя.

— Містере Олівере! Я готова до будь-якого втручання, хай, навіть, це принесе мені біль, – я з запалом встала з крісла, нервово закрокувавши по кабінету.

— Еліс, може не будеш приймати спонтанні рішення? У нас ще є трохи часу, - пробувала відговорити мене Джорджі.

— Я впевнена, що впораюсь, – натягнуто посміхнулася у відповідь, – Краще зараз перетерпіти біль і дізнатися все, що приховує пам’ять, ніж через місяць опинитися на лаві підсудних. Я використаю навіть найменший шанс, якщо це допоможе вийти на слід вбивці.

— Роби, як вважаєш за потрібне. Я завжди тебе підтримаю, – тяжко зітхнула подруга, взявши мене за руку, всадовила знову у м’яке крісло.

— Кайцен Алісіє, для процедури зруйнування блоків потрібно, щоб ви певний час не рухались. Оскільки процес може викликати біль, дозвольте вас зафіксувати заклинанням, – попрохав Олівер.

— Я згодна, – відповіла, прикривши очі пухнастими віями.

Краєм ока побачила срібні іскри, які вилітали з кінчиків пальців менталіста. Тіло огорнула прохолодна хвиля, пробігла тонкими голочками по шкірі. Більше я не змогла навіть пальцем поворухнути. В іншій ситуації запанікувала б, та поряд була близька подруга, яка, зціпивши кулаки, спостерігала за дійством.