Глава 6

Джорджина

На прохання Еліс, вирішила діяти на власний розсуд. Потрібні кардинальні дії, і я здогадуюсь, хто допоможе привідкрити завісу підсвідомості подруги. Раптом на мене зійшло осяяння. Не дарма говорять: «Старий друг ліпше нових двох». Зробивши попередній дзвінок, розвернула машину, направивши в протилежну сторону міста. Незабаром під’їхала до елітної багатоповерхівки, де розміщувалися офіси і кабінети. Піднявшись ліфтом на потрібний поверх, вийшла перед знайомим офісом. Секретарка запросила почекати кілька хвилин, поки йде прийом сімейної пари. Після того, як подружжя покинуло приміщення, я прослизнула до кабінету свого друга- психолога.

За столом сидів мій давній знайомець. Хоча ми з Олівером навчалися в одному класі, особливої дружби в шкільні роки не пам’ятаю. Після закінчення школи наші доріжки кардинально розійшлися. Проте, десять років тому, коли сталася моя особиста трагедія, батьки порекомендували мені зателефонувати до психолога. Послухавшись, звернулася за першою адресою, де й зустрілася з колишнім однокласником, який і допоміг позбутися нервового потрясіння. Згодом спілкування перерослу у міцну дружбу.

Я обнялася з Олівером, відмітивши про себе його нову стрижку, що дуже пасувала до образу успішного психолога.

— Привіт, – награно весело привіталася з другом.

— Привіт, Джорджі. Якщо справа настільки термінова, розповідай детальніше про проблему?

— Так, дуже. Моя близька подруга Алісія втрапила в халепу. Необхідно відновити її спогади за останній місяць, адже вона багато чого не пам’ятає. Від цих спогадів може залежати життя, – протарабанила на одному подиху.

Олівер підтримав мене за лікоть, потім усадив у зручне крісло.

— Тепер конкретніше. Чиє життя?

— Будь-якого перевертня з нашого світу. Можливо, твоє чи моє. Ніхто достеменно не знає. Тільки тобі я зараз можу довірити свої таємниці.

— Гаразд. Я тебе вислухаю, і наша розмова залишиться між нами.

— Моя подруга Алісія – кіцуне. Сам знаєш, що лисиці-перевертні уміють обманювати і навіювати ілюзії, також підмінюють спогади і затуманюють мозок. Але чи ти зустрічав у своїй практиці, щоб самій кіцуне затуманили свідомість і скеровували дії, – я збивалася, та приятель розумів мене з пів слова.

— Усе цікавіше і цікавіше, – Олівер побарабанив пальцями по столу, – До сьогодні не зустрічався з подібним випадком.

— Ти погодишся допомогти? – нетерпіння прорвалося в моєму голосі. Чомусь мені не вдається зберігати холоднокровність, адже на кону свобода і життя подруги.

Олівер сидів навпроти і обдумував мою пропозицію. Терпіння ось-ось лусне, розлізеться по швах, а від чоловіка все немає відповіді.

— Джорджі, я спробую допомогти. Подібний випадок буде знаковою подією у моїй практиці, доведеться попрацювати зі старими архівами. Сама знаєш, потрібно мати величезну магічну силу, щоб що-небудь навіяти кіцуне.

— А окрім впливу сильного мага є якісь припущення?

— Древній артефакт, можливо посилений кривавими жертвами. Детальніше буду знати після знайомства з твоєю подругою.

— Думаю, до завтра Алісія точно звільниться, – пробурмотіла під носа, а вголос сказала, – Виділиш годину-другу завтра зранку? Давай узгодимо час.

— Тільки заради тебе, Джорджі. Я готовий зайнятися цим випадком, тому чекаю на вас о десятій годині. Дам розпорядження секретарці перенести мої консультації на післяобідній час.

Олівер зателефонував помічниці, давши необхідні вказівки. Я зітхнула з полегшенням.

— Як відносно оплати? На картку чи готівкою? Я знаю твої розцінки.

— Джорджі, це не той випадок. По-перше, з друзів грошей не беру, а по-друге – мені й самому цікаво дізнатися правду. Не хвилюйся, все залишиться в цих стінах.

— Гаразд. Мені пора бігти.

Ми розпрощались, адже до друга приїхали клієнти, а мені потрібно повертатися в компанію для виконання обов’язків керівника. А я все чекала дзвінка від Еліс. Сподівалася, що подруга ось-ось зателефонує і зі сміхом розповість, як вибралася з відділку, одурманивши поліціянтів чарами кіцуне. Але з кожною хвилиною надія почути дзвінок в’яла, як зрізана квітка. Стрілка годинника наближалась до дев’ятої години вечора, та я ніяк не могла довести свої справи до ладу. Нарешті, коли я відволіклась на перевірку звіту, тишу кабінету розірвав у шмаття телефонний дзвінок з невідомого номера.

— Джорджі, мені вдалося звільнитися під підписку про невиїзд. Як справи в офісі?

— Щось ти темниш, подруго, – підмітила дивну поведінку Еліс.

— Я перебуваю в надійному місці. Здається, що додому мені зараз аж ніяк не можна. Зустрінемося завтра зранку в кав’ярні.

Я вирішила призначити зустріч в закладі, неподалік офісу Олівера. Думаю, подруга зуміє під’їхати десь о дев’ятій годині ранку.

— Джорджі, про всяк випадок візьми з собою артефакт проти прослуховування.

— Навіщо? Ти ж умієш створювати завісу тиші.

— Тепер я не впевнена, що мені підвладне навіть це просте заклинання, – без надії в голосі прошепотіла Еліс і відключила зв’язок, залишивши мене в глибокому сум’ятті від почутого.