Селеста
У нашому світі почали розповзатися тривожні слухи про те, що хтось вбиває перевертнів, і всі факти говорять про причетність до цього доньки моєї подруги Весталії – Алісії. Дівчинка нібито «загралася» на планеті Земля, потихеньку полюючи на своїх співвітчизників. Ніколи б не запідозрила Еліс у хижацьких схильностях – тільки не вона.
Сьогодні зранку мала телефонну розмову з Весталією, яка прохала приглянути за донечкою. Подруга розповіла останні новини з батьківщини, підтвердивши наміри уряду розпочати екстренні дії. Алісію потрібно швидше рятувати, навіть, при потребі, сховати в надійному місці. Звичайно, я згодилась допомогти. Про себе вирішила поговорити з вогняною кіцуне після суду, на якому обов’язкова моя присутність. Судове засідання розтяглося до третьої години пополудні, але я відразу спрямувала машину в напрямку «Фоксістрім». Не встигла подолати й кілометра, як залунав телефонний дзвінок від самої Еліс:
— Привіт, Алісіє. Я саме їду тебе провідати. Думала, можливо виділиш тітці Селесті пів години для походу в кав’ярню?
— Доброго дня, люба тітонько, – почулося схлипування, – завжди рада з тобою посмакувати ласощами у кав’ярні, але не цього разу. Мене заарештували, бо підозрюють у вбивстві. А я ж нічого такого не робила.
— Еліс, заспокойся. Тітонька й не з таких халеп може «витягнути». Ти ж не забула хто кращий адвокат у нашому місті? – намагалася розрадити дівчинку.
— Селесто, тому я й звернулася до тебе. У мене є право дзвінка адвокату, і я вирішила тобі зателефонувати.
— От і добре. А зараз заспокойся, я їду до тебе.
Алісія назвала мені координати поліційного відділку. Я розвернула автомобіль і помчала виручати бідолашку. І ось тепер, Еліс сидить поряд зі мною – ціла й неушкоджена. Її вогненно-рудим волоссям грається вітерець, що струменить з відкритого вікна.
— Селесто, дякую. Я так боялась опинитися за гратами.
— Та ні за що. Ми ще поборемося, та й докази в них «липові». Еліс, зараз ми їдемо до мене додому, там і обговоримо наступні дії. До речі, нещодавно я говорила по телефону з твоєю матінкою.
— З нею все добре? А з татом? У мене був вимкнений мобільний.
— Не хвилюйся, в плані здоров’я з твоїми батьками все гаразд. Весталія просила у мене дещо інше. Інформація буде дуже важливою для тебе, але давай не обговорюватимемо це в машині.
— Гаразд, Селесто. Я умію чекати, – слабка усмішка торкнулася губ кіцуне.
Еліс нервово позирала у вікно. Напевно, останнім часом їй прийшлося нелегко. Звинувачення в убивстві кого завгодно виведуть з рівноваги. Дівчинці так нетерпілося дізнатися новини з батьківщини, які можуть «зламати» їй життя.
Нарешті, автомобіль тихо прошурхотів під’їзною алеєю до мого заміського будинку. Цікаво, хто б міг чекати мене на ганку ввечері? Я нікому не призначала зустріч, тому не була готова побачити представника владної верхівки. Гострий зір дозволив розгледіти у вечірніх сутінках чоловіка в офіційному костюмі з емблемою Міністерства нашого світу на рукаві. Як тільки ми вийшли з машини, службовець рушив назустріч.
— Шановна кайцен, ви кіцуне Селеста з клану Зимового Світанку? – при розмові чоловік використав традиційне звернення.
— Так, я. З ким маю честь говорити? – гордо стала навпроти незнайомця. Алісія притихла в очікуванні небезпеки або підступу. Ще одне його слово, і точно дівчисько дремене в кущі.
Чоловік простягнув посвідчення, де вказувались його дані та посада. Так, Міністерство дістало мене навіть тут, хоча я тільки-но збиралась «витягнути» з неприємностей доньку старої подруги.
— Візьміть пакунок з Міністерства. Інструкцію про використання знайдете всередині.
Довелося підписатися в спеціальному журналі про отримання пакунка. Сам же посланець розчинився в пітьмі з побажаннями гарного вечора мені і кайцен Алісії. Залишалось ще раз подивуватися обізнаності правлячої верхівки, адже про звільнення Еліс стало відомо тільки нещодавно.
Я запросила доньку подруги в теплі обійми будинку. Загадковий пакунок від Міністерства трохи зачекає на поличці – не бажаю зараз псувати і так паскудний вечір. Спочатку хай моя люба Еліс приведе себе до ладу у ванній кімнаті, а я тим часом замовлю піцу та заварю заспокійливий чай. Дівчина вийшла до мене у м’якому рожевому халаті та в капцях з помпонами.
Ми дружили сім’ями з її матусею, а маленька грайлива кіцуне була мені ніби донечка. Відсутність власних дітей мені компенсувала ця юна зеленоока красуня, опікуватись якою на Землі я сама і згодилась. Алісія занадто рано покинула домівку, адже завжди хотіла жити серед звичайних людей. Оскільки я давно тут займалася адвокатською практикою, то перший час кіцуне проживала у мене. Я дуже засумувала, коли вона вирішила знімати окреме житло, адже так зручніше добиратися на роботу в центр міста. Але в моєму заміському будинку на неї завжди чекала не тільки власна кімната, але навіть домашній одяг і улюблені книги.
Алісія зручно вмостилась на стільці моєї розкішної кухні. Як я і чекала, мила дівчинка поступилася місцем самовпевненій лисиці-кіцуне, готовій ринутися в атаку хоч зараз.
— Тітонько, чому мама сама до мене не приїхала чи, хоча б, зателефонувала?
— Люба, все катастрофічно змінюється. Керівництво заблокувало майже всі портали на Землю, залишились тільки шляхи для передачі урядових наказів. Твоїй мамі для отримання дозволу на подорож потрібно подавати запит, який розглядатиметься близько місяця. Отож, відчуваю, «кур’єр» не просто так нас потурбував. Слід чекати неприємностей, – я гірко видихнула, прикусивши нижню губу.
— Але такі заходи застосовуються при введенні надзвичайного стану, – Еліс намагалася детальніше розібратися з ситуацією, – Так, гаразд. А дзвінок?
— Дівчинко, тримайся. Підозрюваним у злочинах категорично не можна телефонувати з нашого світу. Злочинам, що стосуються вбивства співвітчизників.
Від моїх жорстоких слів зелені очі Еліс широко відкрилися від подиву. Але що ж, вона завжди віддавала перевагу гіркій правді перед солодкою брехнею.
#5386 в Фентезі
#1357 в Міське фентезі
#2268 в Детектив/Трилер
#905 в Детектив
Відредаговано: 05.08.2021